МІЖ ЛЬВОВОМ, ВІДНЕМ І КИЄВОМ: ОЛЕКСАНДР БАРВІНСЬКИЙ ТА ГЕОПОЛІТИЧНІ ВИБОРИ УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2024-17-53-92Ключові слова:
Галичина, українсько-польські відносини в ХІХ ст., українсько- австрійські зв’язки у ХІХ ст., українські інтелектуали, ідея української державності, Галицький сеймАнотація
На прикладі сюжетів із біографії Олександра Барвінського досліджено спроби українських діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. створити проєкт української держави в оперті на союз із Австро-Угорською і Німецькою імперіями. Зазначено, що О. Барвінський належав до найвпливовіших політиків та інтелектуалів, які сформували бачення самостійного майбутнього України. Проаналізовано сторінки його біографії, пов’язані з діяльністю в Києві та Відні, що відображають становлення загальноукраїнської єдності та пошуки зовнішньополітичних союзників. Зауважено, що ці процеси передбачали глибокі перетворення українського суспільства на основі програми «органічної праці». Стверджено, що нове покоління українських політиків у Галичині, яке прийняло на себе лідерство в українському русі в останніх десятиліттях ХІХ ст., мало, на відміну від своїх попередників, достатню кваліфікацію для виведення «українського питання» на міжнародний рівень.Вказано, що передумови для цього були створені завдяки політичному досвіду, набутому в умовах австрійської конституції, та інтересу до Галичини з боку українських діячів Наддніпрянщини, які не мали змоги вільно виражати ідеї в Російській імперії. Доведено, що створення в Галичині центру українського руху викликало інтерес австрійського уряду. Зазначено, що Відень розглядав можливості притягнення на свій бік українського населення в Російській імперії в разі воєнного зіткнення, ймовірність якого зростала, однак на етапі визначення стратегії національного руху між політиками різних частин України виникли розбіжності, а позиція Відня не була послідовною. Вказано, що пошуки українськими політиками союзників серед центральних країн спричинили опір найближчих сусідів України – поляків і росіян, які вбачали в них загрозу для своїх інтересів.Підсумовано, що історія злету й падіння політичної кар’єри О. Барвінського показує як залежність людини від геополітичних процесів, так і її можливості впливати на них. Дослідження проведено в руслі інтелектуальної біографії, що передбачало аналіз як світоглядних, політичних, професійних мотивів дій політика, так і його приватних обставин. Відзначено, що діяльність О. Барвінського між Львовом, Віднем і Києвом відобразила амбіції львівських політичних середовищ впливати на геополітику.
Посилання
Ададуров, В., Склокін, В. (ред.). (2020). Імперські ідентичності в українській історії XVIII – першої половини ХІХ ст. Львів: Видавництво УКУ.
Андрохович, А. (1927). Львівське «Studium Ruthenum». Записки Наукового товариства імени Шевченка, 146, 3–118.
Аркуша, О. (2009). Олександр Барвінський. В Я. Ісаєвич (гол. ред.), Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті. Львів, 48–66.
Аркуша, О. (2004). Український християнсько-суспільний рух у Галичині на початку ХХ століття: політичне товариство «Руська громада». Шляхами історії. Науковий збірник історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка. На пошану проф. К. Кондратюка. Львів, 63–99.
Аркуша, О. (2005). Шлях українського політика з провінції до Львова: політичні дилеми Євгена Олесницького. In K. Karolczak (red.), Lwów: miasto – społeczeństwo – kultura. Studia z dziejów Lwowa (T. 5: Ludzie Lwowa). Kraków: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 79–103.
Архів Михайла Драгоманова. (1938). (Т. 1: Листування Київської старої громади з М. Драгомановим, 1970–1895 рр.). Варшава.
[Барвінський, В.]. (1910). Скошений цвіт (виїмок з галицьких образків). Київ; Ляйпціґ.
Барвінський, О. (1912). Значінє україньско-руского народу для Австро-Угорщини. Львів.
Барвінський, О. (2004). Спомини з мого життя, 1/1–2. Нью-Йорк; Київ: Смолоскип.
Барвінський, О. (2009). Спомини з мого життя, 2/3–4. Київ: Видавничий дім «Стилос».
Барвінський, О. (2018). Спомини з мого життя, 4/6. Київ: Поліграфічний центр «Фоліант».
Барвінський, О. (2019). Спомини з мого життя, 3/5. Нью-Йорк; Київ; Острог; Житомир: Видавець О. О. Євенок.
В перших рядах. Памяти Олександра Барвінського (1926, 29 грудня). Діло, 289.
Вахнянин, Н. (1895). Руска справа в роках 1891–1894. Львів.
Винар, Л. (2006). Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Шевченка. 1892–1934. Нью-Йорк; Дрогобич; Львів.
Гирич, І., Атаманенко, А. (ред.). (2019). Листування Михайла Грушевського (Т. 7: Листування Михайла Грушевського з Олександром Барвінським). Львів; Київ; Нью-Йорк; Острог.
Гнатюк, М. (ред.). (2001). Олександр Барвінський 1847–1927: матеріали конференції, присвяченої 150 річниці від дня народження Олександра Барвінського (Львів, 14 травня 1997 р.). Львів.
Грицак, Я. (2005). Франко у Відні. В О. Гаврилів, Т. Гаврилів (упоряд.), Подорож до Європи. Галичина, Буковина і Відень на центральноєвропейскій культурній шахівниці. Львів: ВНТЛ-Класика, 9–29.
Грушевський, М. (1966). Автобіографія, 1914–1919. Український історик, 1–2, 98–101.
Грушевський, М. (2002a). Галичина і Україна. В П. Сохань (гол. ред.), Михайло Грушевський. Твори: у 50 т. (Т. 1: Суспільно-політичні твори 1894–1907). Львів: Світ, 376–382.
Грушевський, М. (2002b). Як мене спроваджено до Львова. В П. Сохань (гол. ред.), Михайло Грушевський. Твори: у 50 т. (Т. 1: Суспільно-політичні твори 1894–1907). Львів: Світ, 117–122.
Грушевський, М. (2003). Наша політика. В Л. Винар (гол. ред.), Грушевськіяна, 7. Нью-Йорк; Дрогобич: Коло, 25–112.
ІЛ НАНУ-1: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Відділ рукописних фондів і текстології (ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології), ф. 135 (Барвінський О. Г.), спр. 27 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 26, 1898 р.).
ІЛ НАНУ-2: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 36 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 35, 1898 р.).
ІЛ НАНУ-3: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 37 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 36, 1898 р.).
ІЛ НАНУ-4: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 38 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 37, 1898–1899 рр.).
ІЛ НАНУ-5: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 39 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 38, 1899–1900 рр.).
ІЛ НАНУ-6: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 40 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 39, 1900 р.).
ІЛ НАНУ-7: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 44 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 43, 1901–1902 рр.).
ІЛ НАНУ-8: ІЛ НАНУ. Відділ рукописних фондів і текстології, ф. 135, спр. 48 (Барвінський О. Г. Спомини з мого життя, зош. 47, 1904–1905 рр.).
Кліш, А. (2018). Між політикою та релігією: суспільно-християнський рух в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Тернопіль.
Колб, Н. (2015). З Богом за Церкву і вітчизну: Греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття. Жовква: Місіонер.
Кордуба, М. (1997). Зв’язки В. Антоновича з Галичиною. В В. Короткий, В. Ульяновський (упоряд.), Син України: Володимир Боніфатійович Антонович, 2. Київ: Заповіт, 165–200.
Кураєв, О. (2002). Інтереси Німеччини та «прагнення» українофілів і малоруське (рутенське) питання. Український історичний збірник, 4, 339–350.
Кураєв, О. (2020). Проблема авторства німецького проєкту Королівства Київського 1888 року: джерельний та історичний контекст. Український археографічний щорічник. Нова серія, 23–24, 367–380.
Левицький, І. (1901). Александеръ Барвѣнскій въ исторіи культурного движеня руского народа на Прикарпатю. Биографично-историчный очеркъ. Львôвъ.
Лехнюк, Р. (2019). На порозі модерного світу: українські консервативні середовища в Галичині в першій чверті ХХ століття. Львів: Літопис.
Липинський, В. (1997). За що ми повинні дякувати Володимиру Антоновичу. В В. Короткий, В. Ульяновський (упоряд.), Син України: Володимир Боніфатійович Антонович, 1. Київ: Заповіт, 102–104.
Листування Володимира Антоновича з Михайлом Драгомановим. (1997). В В. Короткий, В. Ульяновський (упоряд.), Син України: Володимир Боніфатійович Антонович, 2. Київ: Заповіт, 103–129.
ЛННБ-1: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів (ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів), ф. 11 (Барвінські), спр. 3 (Матеріали в справі виключення Барвінського О. Г. з числа членів Наукового товариства імені Шевченка).
ЛННБ-2: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 41 (Листи Барвінської О. О. до батька Барвінського О. Г.).
ЛННБ-3: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 130 (Листи Барвінського О. Г. до сина Барвінського Б. О.).
ЛННБ-4: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 132 (Листи Барвінського О. Г. до сина Барвінського В. О.).
ЛННБ-5: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 1435 (Листи Кониського О. Я. до Барвінського О. Г.).
ЛННБ-6: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 1626 (Листи Левицького В. до Барвінського О. Г.).
ЛННБ-7: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 11, спр. 4482 (Рукопис «Проекту організації народної роботи»).
ЛННБ-8: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 103 (Архів Сапєг), спр. 744а (Кореспонденція Л. і А. Сапєг).
Маслій, Н. Г. (2011). Володимир Барвінський та його родинне оточення. Поліграфія і видавнича справа, 3, 22–35.
Мудрий, М. (2003). Формування новочасної національно-політичної культури українського суспільства Галичини (проблема зовнішніх моделей). Вісник Львівського університету. Серія історична, 38, 115–147.
Мудрий, М. (2004). Рукописні джерела до історії Християнсько-суспільного союзу в Галичині. В І. Гирич та ін. (ред.). До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя, 1. Київ; Львів, 421–440.
Нахлік, Є. (2007). Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель (Т. 1: Життя Пантелеймона Куліша. Наукова біографія). Київ: Український письменик.
Олесницький, Є. (2011). Сторінки з мого життя. Львів: Медицина і право.
Павлишин, С. (1997). Олександр Барвінський. Львів: Академічний експрес.
Плохій, С. (2011). Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського. Київ: Критика.
Райківський, І. (2012). Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття. Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Романчук, Ю. (1907, 23 лютого). Якої нам треба репрезентациї у Відни? Діло, 32.
Романюк, С. (2009). Олександр Барвінський – публіцист, редактор, видавець. Львів.
Середа, О. (2001). Громади ранніх народовців у Східній Галичині (60-і роки ХІХ століття). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 9, 378–392.
Сокіл, В. (2019). Епістолярій Тита Реваковича. Львів.
Старик, В. (2009). Між націоналізмом і толерантністю. Чернівці: Прут. Сучасна хроніка. (1895, 30 березня). Правда, 76.
Тельвак, В. (2017). Михайло Грушевський та Олександр Барвінський на тлі українського руху кінця ХІХ – першої третини ХХ століть. Записки Наукового товариства імені Шевченка, 270, 82–102.
Ушкалов, Л. (2019). Чарівність енергії: Михайло Драгоманов. Київ: Дух і літера.
Франко, І. (1902). Др. Остап Терлецький, спомини й матеріяли. Записки Наукового товариства імені Шевченка, 50, 1–64.
Чорновол, І. (2000). Польсько-українська угода 1890–1894 рр. Львів.
Чорновол, І. (2002). Українська фракція Галицького крайового сейму 1861– 1901 рр. (нарис з історії українського парламентаризму). Львів.
ЦДІАЛУ: Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 309 (Наукове товариство ім. Шевченка у Львові), оп. 1, спр. 2181 (Матеріали Верхратського І.).
Шацька, А. (2007). (упоряд.). Із листування Олександра й Осипа Барвінських (1869 р.). Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія, 3, 171–281.
Шацька, А. (2010). (упоряд.). Із листування Олександра й Осипа Барвінських (1870 р.). Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія, 5, 99–180.
Barwińskij, A. (1898). Das Volsleben der Ruthenen. In Die Österreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild (Band 19: Galizien). Wien, 376–440.
Binder, H. (2005). Galizien in Wien. Parteien, Wahlen, Fraktionen und Abgeordnete im Übergang zur Massenpolitik. Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.
Binder, H. (2006). Ukraińskie przedstawicielstwo w austriackiej Izbie Posłów, 1879–1918. In J. Moklak (red.). Ukraińskie tradycje parlamentarne XIX–ХХ wiek. Kraków: Historia Iagellonica, 127–162.
Höbelt, L. (2007). Schuselka Franz. Neue Deutsche Biographie, 23. Berlin: Duncker, & Humblot, 767–768.
Łazuga, W. (1991). «Rządy polskie» w Austrii. Gabinet Kazimierza hr. Badeniego. Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM.
Maciak, D. (2006). Próba porozumienia polsko-ukraińskiego w Galicji w latach 1888–1895. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. (1890). Lwów.
Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego Królestwa Galicyj i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. (1897/1898). Lwów.
