ГАДЯЦЬКА УГОДА 1658 РОКУ: ГОЛОВНІ АВТОРИ, АНАЛІЗ ЗМІСТУ Й ЗАСАД СПІВІСНУВАННЯ ДОГОВІРНИХ СТОРІН
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2025-18-02Ключові слова:
історія, Гадяцька угода, Україна, Військо Запорізьке, Річ Посполита, Велике Князівство РуськеАнотація
Проаналізовано зміст підписаного у Гадячі 16 вересня 1658 р. договору між Військом Запорізьким і Річчю Посполитою. З’ясовано мотивації авторів його «українських пунктів». Наведено аргументи, якими вони керувалися під час опрацювання пропозицій угоди. Її оцінено як перший важливий етап на шляху до творення системи колективної безпеки у Центрально-Східній Європі й програмний документ, що мав забезпечити стримування агресії Московської держави. Акцентовано увагу на розбіжностях у цілях й трактуванні змісту між підписантами документа від Війська Запорізького і Речі Посполитої: перші прагнули створення конфедерації держав під зверхністю єдиного монарха з об’єднаними Збройними силами і узгодженою зовнішньою політикою, тоді як другі хотіли створити федеративну державу з обмеженням суверенітету країн, що входили до її складу. Першочерговими завданнями договору були встановлення миру між Україною і Польщею й здійснення амністії для учасників війни між Військом Запорізьким і Річчю Посполитою. Констатовано, що у цьому історичному документі було відображено прагнення українських авторів до миру, свободи, державності й міжнародного визнання України. Зроблено висновок про те, що козацька держава мала бути трансформованою у Велике князівство Руське, оскільки для авторів «українських пунктів» фіксацію такої назви тоді сприймали як успадкування традицій Київської Русі й Королівства Русі. Декларативними намірами угоди названо відродження національної держави в Україні зі своїми територією, елітою, адміністративною, судовою та фінансовою системами, військом та національною церквою. Відзначено, що пункт про здійснення реституцій був нереальним для виконання, провокував конфлікт між колишніми власниками та новими їх господарями з козацької старшини. Звернено увагу на важливе символічне значення угоди для розвитку порозуміння в історії українсько-польських взаємин.
Посилання
Акты, относящіеся к исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою комиссіею. (1872). (T. 7: 1657–1663, 1668–1669). Санктпетербургъ.
Бобятинський, К. (2009). Гадяцька унія в польській історіографії. Гадяцька унія 1658 року: контроверсії минулого і сучасність: збірник статей за матеріалами Міжнародної наукової конференції (4–5, 16–17 вересня 2008 року). Полтава, 48–78.
Борисенко, В., Ярмошик, І., Новик, М., Шевчук А. (2013) Гадяцька угода в контексті польсько-українських відносин. Збірник наукових праць. ПП «Житомироблдрукарня», Житомир.
Брик, М. (1974). Юрій Немирич, 1612–1659 рр.: на тлі історії України. Льоссер.
Верменич, Я. (1995). Гадяцький трактат і його оцінки в українській історіографії XIX – початку XX ст. Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (Матеріали П’ятих Всеукраїнських історичних читань). Київ, Черкаси, Вип. 5, 118–120.
Волошин, Ю., Діптан І., Зелюк В. та ін. Гадяцька унія 1658 року: контроверсії минулого і сучасність: збірник статей за матеріалами Міжнародної наукової конференції (4–5, 16–17 вересня 2008 р.). Полтава: ПОІППО, 2009.
Герасименко, Н. (2004). Гунашевський Михайло Гнатович. Енциклопедія іс- торії України: у 10 т. / редкол.: В. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ. Т. 2: Г–Д. С. 254.
Герасимчук, В. (1994). Матеріали до історії козаччини XVII віку. Львів. Герасимчук, В. Виговщина і Гадяцький трактат. IV. Гадяцький трактат. Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. lxxxix [89], кн. 3 . 1909, 46–90.
Грушевський, М. (1998). Історія України-Руси. Т. X: 1657–1658. Київ.
Дашкевич, Я. (1994). Павло Тетеря. Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. Київ, 253–283.
Історія Української РСР: у 2 т. (1956) / за ред. О. Касименка. Т. І. Київ.
Історія Української РСР: у 8 т., 10 кн. (1979). Т. 2: Визвольна війна і возз’єднання України з Росією. Початок розкладу феодалізму та зародження капіталістичних відносин (друга половина ХVII–ХVIII ст.) / АН УРСР. Ін-т історії; голов. редкол.: Ю. Кондуфор (голов. ред.) та ін.; редкол. тому: Я. Сергієнко (відп. ред.) та ін. Київ.
Коваленко, С. (2008). Балабан Діонісій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Т. 2. Київ, 34.
Костомаров, Н. (1863). Гетманство Выговскаго. Исторические монографии и исследования. Санкт-Петербург: Тип. Товарищества «Общественная польза». Т. 2, 39–200.
Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника Відділ рукописів. Ф.61 – Мирон Кордуба. Спр. 20.
Мицик, Ю. (упоряд.). (2015). Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. (Т. 4: (1655–1658)). Київ.
Памятники, изданные Кіевскою коммиссіею для разбора древніхъ актовъ. 2-е изд., съ допол. Кіевъ, 1898. Т. III. Отделъ третій: Матеріалы для исторіи Малороссіи. С. 154–355.
Перналь, А. (2013). Річ Посполита двох народів і Україна: дипломатичні відносини 1648–1659. Київ.
Скочиляс, І. (2008). Ідея Гадяцької унії як легітимізація правового та матеріального статусу Східної церкви в Речі Посполитій (приклад Львівської єпархії) І. Скочеляс. 350-lecie unii hadziackiej (1658-2008). Warszawa, 89–124.
Стадник, М. (1910). Гадяцька унія. Записки Українського наукового товариства у Києві. № 7, 65–85.
Стадник, М. (1911). Гадяцька унія. Записки Українського наукового товариства у Києві. № 8. C. 5–39.
Тарасов, С. (2009). Гадяцький договір у російській дореволюційній історіографії. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Історія. 2009. Т. 115. Вип. 102. С. 96–100.
Чухліб, Т. (2008). Гадяч 1658 року та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках (1660-ті – початок 1680-х рр.). Київ: Інститут історії України НАН України.
Чухліб, Т. (2014). Проект «козацького князівства» – історична альтернатива політичного устрою Гетьманщини? Український історичний журнал. № 4, 71–93.
Щербак, В. (2008). Гадяцький трактат в контексті українського державотворення. 350-lecie unii hadziackiej (1658-2008). Warszawa, 35–41.
Юга, О. (2016). Політична еліта Речі Посполитої та «Українська проблема»: пошук шляхів розв’язання (1648 – перша половина 1659 рр.) [дис. ... канд. іст. наук., Камʼянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка]. http://history.org.ua/LiberUA/YugaPolEl_2016/YugaPolEl_2016.pdf.
Яковлева, Т. (1998). Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. Київ.
Chynczewska-Hennel, T. (1997). Od Unii Brzeskiej do Unii Hadziackiej – dzieje porażki czy szansy. Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. Vol. IV–V. Warszawa, 105–117.
Chynczewska-Hennel, T. Idea unii hadziackiej – pięćdziesiąt lat później. Kwartalnik historyczny. 2002. Vol. cix, 135–146.
Chynczewska-Hennel, T., Kroll P., Nagielski M. (2008). 350-lecie Unii Hadziackiej (1658–2008). Warszawa.
Jemiołowski, M. (1850). Pamiętnik Mikołaja Jemiołowskiego, towarzysza lekkiej chorągwi, ziemianina województwa bełzkiego, obejmujący dzieje Polski od roku 1648 do 1679 spółcześnie, porządkiem lat opowiedziane. Lwów (in Polish).
Franz, M. (2008). Unia hadziacka – idea i marzenia. T. Chynczewska-Hennel, P. Kroll, M. Nagielski. 350-lecie Unii Hadziackiej (1658–2008). Warszawa, 155–167.
Kaczmarczyk, J. (1994). Hadziacz 1658 – kolejna ugoda czy nowa unia? Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. Vol. II: Spotkania polsko-ukraińskie. Studia Ucrainica. Ed. by S. Kozak. Warszawa, 35–40.
Kaczmarczyk, J. (2007). Rzeczpospolita Trojga Narodów mit czy rzeczywisto. Ugoda hadziacka – teoria i praktyka. Kraków: Księgarnia akademicka.
Kochowski, V. Annalium Poloniae climacter secundus bella. Scriptores Vespasiano a Kochow Kochowski. Cracovie: ex officina Georgii et Nicolai Schedel, Anno Ch. MC. DC. LXXXIII [1688]. 540 s.
Kościałkowski, S. (1958). Ugoda Hadziacka. W trzechsetną rocznicę: 1658- 1958. Alma Mater Vilnensis. Prace spoleczności Akademickiej Uniwersytetu Stefana Batorego na obczyźnie. Prace zebrane, Opr. S. Koscialkowski, K. Okulicz, B. Podolski, A. Urbański, W. Wielhorski, Londyn.
Kot, S. (1960). Jerzy Niemirycz. W 300-lecie Ugody Hadziackiej. Paryż.
Kovalenko, S. (2008). Balaban Dionisii. Ukraїna pid bulavoiu Bohdana Khmelnytskoho. Entsyklopediia u 3-kh tomakh. T. 2. Kyiv, 34 (in Ukrainian).
Kowal, T. (2010). Unia hadziacka 1658 r. w oczach najnowszej historiogra i polskiej i ukraińskiej. Retrieved from https://histmag.org/Unia-hadziacka-1658-r.- w-oczach-najnowszej-historiogra i-polskiej-i-ukrainskiej-4185 [in Polish].
Kroll, P. (2008). Od ugody hadziackiej do Cudnowa. Kozaczyzna między Rzeczpospolitą a Moskwą w latach 1658–1660. Warszawa.
Łukaszewicz, J. (1860). Jerzy Niemierzyc podkomorzy kijowski, starosta owrucki i krzemieniecki. Przyczynek do historyi panowania Jana Kazimierza. Biblioteka Warszawska. Pismo poświęcone naukom, sztukom i przemysłowi. Warszawa. T.2. Nowej seryi tom X, 355–370.
Nouers, P. (1859). Lettres de Pierre Des Noyers secrétaire de la reine: de Pologne Marie-Louise de Gonzague pour servir a l’histoire de Pologne et de Su de de 1655 a 1659. Berlin: B. Behr.
Pernal, A. (2008). The Union of Hadiach (1658): Its Genesis, Terms and Significance. 350-lecie Unii Hadziackiej..., 43–52.
Pernal, A. (1989). The Union of Hadiach (1658) in the Light of Polish Historiography. Millennium of Christianity in Ukraine 988–1988. Winnipeg, 117–192.
Rawita Gawroński, F. (1907). Poselstwo Bieniewskiego: od mierci B. Chmielnickiego do umowy Hadziackiej. Lwów.
Riksarkivet. Diplomatica Muscovitica Cosacica. Handlingar rörande förhandlingar mellan Sverige och kosackerna 1655–1719. Referenskod SE/RA/2113/2113.2/1a.
Tazbir, J. (1984). Polityczne meandry Jerzego Niemirycza. Przegląd Historyczny, 1, 23–37.
Tazbir, J. (2008) Ugoda hadziacka jako utopia szlachecka. 350-lecie Unii Hadziackiej..., 23–34.
Walewski, A. (1870). Historia wyzwolonej Rzeczypospolitej wpadającej pod jarzmo domowe za panowania Jana Kazimierza (1655-1660). T. I. Kraków: nakł. Towarzystwa Nauk. Krak. z Fundacyi Księcia Jerzego Romana Lubomirskiego; w drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego.
Welykyj, A. (Coll.). (1963). Litterae Nuntiorum Apostolicorum Historiam Ucrainae Illustrantes (1550–1850). (Vol. 9: (1657–1659)). Romae.
