СТАВЛЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ДО РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ГАЛИЦЬКИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ У 1965–1991 РОКАХ

Анотація

Досліджено різні методи боротьби органів радянської державної влади проти Римо-Католицької Церкви (РКЦ) у галицьких областях, а саме – Львівській і Тернопільській у 1965–1988 рр., яка зводилася до арешту й ув’язнення деяких священників, відсторонення ксьондзів на кількамісячний термін від проведення богослужінь за порушення чинного законодавства про культи, зняття з реєстрації під різними приводами релігійних громад, закриття костелів: зняття їх з реєстрації, навіть їхнє зруйнування тощо. На основі архівних джерел висвітлено у компаративістичному аспекті кількість духовенства РКЦ у зазначених областях, їхні трансформації, богослужіння (кількість здійснених святих таїнств і обрядів), скільки активних та пасивних вірян налічували римо-католицькі парафії, їхню географію та способи боротьби мирян РКЦ із різними органами державної влади за відновлення знятих з реєстрації їхніх парафій і костелів, попри масову атеїстичну пропаганду комуністичної влади. Проаналізовано, як наприкінці 1980-х років у горбачовський період почався поступовий процес відродження римо-католицизму в Україні, зокрема у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, із легальною реєстрацією громад і костелів РКЦ, що свідчило, з одного боку, про крах атеїстичної і почасти репресивної боротьби комуністичної влади із релігією загалом, а з іншого – про реальне входження у суспільну життєдіяльність свободи віросповідання.