ЗАКОНОДАВЕЦЬ СТИЛЮ В АРХІТЕКТУРІ ЛЬВОВА ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ АЛЬФРЕДА ЗАХАРІЄВИЧА
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2025-19-04Ключові слова:
Галичина, Львів, пограниччя культур, мішана ідентичність, fin de siècle, сецесія, неокласицизм.Анотація
Цей текст знайомить читачів з життям і творчістю Альфреда Захарієвича (1871–1937), видатного галицького архітектора, який працював за часів сецесії, раннього модернізму та неокласицизму початку ХХ ст. Будучи провідним будівничим модерного Львова, він виступив як спадкоємець професійної слави свого батька, проф. Юліана Захарієвича – засновника львівської архітектурної школи доби історичних стилів. У професійній діяльності Захарієвич-молодший свідомо артикулював свою місію новатора, беручи участь у створенні Пасажу Міколяша (1899–1900) чи комплексу головного львівського двірця (1901–1904). У Галичині він впроваджував новітні методи і матеріали будівництва, зокрема, залізобетонні конструкції системи Геннебіка. Альфред Захарієвич уславився як будівничий сотень залізобетонних мостів, що відносилися до найбільших в Австро-Угорщині. Його проєкти поєднували вишукану естетику форм з функціональною продуманістю внутрішнього планування, про що свідчить найвизначніша серед створених ним громадських споруд – історичний будинок Львівської торгово-промислової палати (1907–1910). Він також реалізував проєкти найкращих банківських будинків Львова, зокрема, офісу Кредитного земського товариства (1911–1916), який виразно наслідує стиль Отто Вагнера. В архітектурному краєвиді Львова окрему увагу привертають проєктовані ним чиншові доми, такі як кам’яниця Балабана (1908–1910). У Львові Альфред Захарієвич першим звернувся до форм стилю сецесії, а пізніше проявив себе як провідний майстер архітектури, який працює в парадигмі постсецесійного неокласицизму. Довгий час досягнення Альфреда Захарієвича лишалися недооціненими, в історико-архітектурних публікаціях його ім’я майже не згадувалося. Тим часом його видатну роль у розвитку архітектури модерного Львова на початку минулого століття можна співставляти із внеском чільних львівських будівничих давніх епох – Паоло Домінічі наприкінці ХVІ ст., Бернарда Меретина у середині ХVІІІ ст. чи Юліана Захарієвича в останній третині ХІХ ст.
Посилання
Бірюльов, Ю. (2010). Захаревичі: творці столичного Львова. Львів : Центр Європи.
ДАЛО-1: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 56.
ДАЛО-2: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 58.
ДАЛО-3: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 159.
ДАЛО-4: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 958.
ДАЛО-5: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 1009.
ДАЛО-6: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 2119.
ДАЛО-7: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 4198.
ДАЛО-8: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5177.
ДАЛО-9: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5266.
ДАЛО-10: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5272.
ДАЛО-11: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5425.
ДАЛО-12: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5428.
ДАЛО-13: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 5431.
ДАЛО-14: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1, спр. 7133.
ДАЛО-15: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 2, спр. 698.
ДАЛО-16: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 2, спр. 2899.
ДАЛО-17: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 2, спр. 3700.
ДАЛО-18: Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 2, спр. 5504.
Жук, І. (2010). Львів Левинського: місто і будівничий. Київ : Грані-Т.
Жук, І. (2016). «Теорія архітектурних цивілізацій»: критичні уваги щодо монографії Маркіяна Прокоповича». Habsburg Lemberg: Architecture, Public Space, and Politics in the Galician Capital, 1772–1914 (West Lafayette: Purdue University Press: West Lafayette, 2009). Україна модерна, 23, 216–271.
Жук, І. (2019). Проєкт «Кастелівка». Іван Левинський. Імпульс. Львів : Артбук, 20–33.
Лінда, С. (2000). Кастелівка: народно-романтичні тенденції у розвитку архітектури львівського історизму. Народознавчі зошити, 2, 272–281.
ЛННБУ: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. ТЛБ, спр. 27.
ЦДІАУ-1: Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 146, оп. 4, спр. 5161.
ЦДІАУ-2: Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 165, оп. 6б, спр. 119.
Barański, F. (1902). Przewodnik po Lwowie. Z planem i widokami Lwowa. Lwów.
Bohdanova, J. (2016). Public buildings and the Eastern Fairs. Lviv: city, architecture, modernism (B. Cherkes, A. Szczerski, eds). Wrocław : Muzeum Architektury we Wrocławiu, 213–214.
Budowa nowego dworca we Lwowie (1901, 31 lipca). Kuryer Lwowski, 210, 4.
Curtis, W.J.R. (1996). Modern Architecture Since 1900. London : Phaidon.
Czaplicki, H. (1907). Mosty żelazno-betonowe systemu Hennebique’a na drogach krajowych i powiatowych w Galicyi. Czasopismo Techniczne, 15, 229–230, tabl. XV, XVI.
Doroczne walne Zgromadzenie «Koła Architektów Polskich» (1913). Czasopismo Techniczne, 11, 127.
Dziennik ustaw i rozporządzeń krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem (1885), 31.
Dziennik ustaw i rozporządzeń krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem (1909). 111.
Finkelstein, M. (1902). System Hennebique w Galicyi. Czasopismo Techniczne, 14, 199.
Grabski, S. (1989). Pamiętniki. T. 1. Warszawa : Czytelnik.
Geist, J.& Kürvers, K. (1984). Das Berliner Mietshaus 1862–1945. Eine dokumentarische Geschichte von „Meyer’s-Hof” in der Ackerstraße 132–133, der Entstehung der Berliner Miethausquartiere und der Reichshauptstadt zwischen Gründung und Untergang. München : Prestel-Verlag.
Graf, O. (1994). Otto Wagner. Das Werk des Architekten. Bd. 2. Wien; Köln; Weimar : Böhlau Verlag.
Hitchcock, H.-R. (1977). Architecture: Nineteenth and Twentieth Centuries. New Haven–London: Yale University Press.
Hoszowski, S. (1935). Ekonomiczny rozwój Lwowa w latach 1772–1914. Lwów.
Kesselring, R. (1929). Die evangelische Kirchengemeinde Lemberg von ihren Aufängen bis zur Gegenwart (1778–1928). Lwów.
Komar, Ż.& Bohdanova, J. (2014). Secesja we Lwowie. Kraków : Wysoki Zamek.
Konkurs na dom izby handlowej i przemysłowej we Lwowie (1907). Architekt, 7, 3–9.
Kowalczuk, M. (1896). Rozwoj terytoryalny miasta. Miasto Lwów w okresie samorządu 1870–1895. Lwów, 298–351.
Kramarz, H. (1994). Samorząd Lwowa w czasie pierwszej wojny światowej i jego rola w życiu miasta. Kraków : Wydawnictwo Naukowe WSP.
Kronika (1901, 1 sierpnia). Słowo Polskie, 355, 2.
Kronika miejscowa. Lwów, 1 sierpnia (1901, 2 sierpnia). Słowo Polskie, 356, 4.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1907 (1906). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1908 (1907). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1909 (1908). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1910 (1909). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1911 (1910). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1912 (1911). Lwów.
Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa. 1913 (1912). Lwów.
Lambourne, L. (1996). The Aesthetic Movement. London : Phaidon.
Lewicki, J. (2005). Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918. Warszawa : Neriton.
Lewiński, J. (1903). Znaczenie rzutu poziomego w budownictwie utylitarnem i w gospodarstwie społecznem. Wykład inauguracyjny prof. Jana Lewińskiego, wygłoszony w auli Szkoły politechnicznej w dniu otwarcia roku szkolnego 1903/4. Czasopismo Techniczne, 23, 320–321.
Lwowski dworzec kolejowy (1903). Przemysłowiec, 1, 7–8.
Merkury (1910). Nasz Kraj, 82, 8–9.
Nechaj, J. (1937). Pierwsze kroki żelbetu w Polsce. Cement, 8, 113–115.
Norwerth, E. (1927). Konkurs na budowę gmachu Ministerstwa Robót Publicznych i Banku Gospodarstwa Krajowego. Architektura i Budownictwo, 10, 307–330.
Nowy dworzec kolei państwowej we Lwowie (1904). Architekt, 7, 101–110.
Olszewski, A. (1967). Nowa forma w architekturze polskiej 1900–1925. Teorya i praktyka. Wrocław; Warszawa; Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich.
Omilanowska, M. (2004). Świątynie handlu. Warszawska architektura komercyjna doby wielkomiejskiej. Warszawa : Instytut Sztuki PAN.
Orłowicz, M. (1925). Ilustrowany przewodnik po Lwowie. Ze 102 ilustracjami i planem miasta. Lwów; Warszawa.
Pańkowski, J. (1932). Gmach Banku Gospodarstwa Krajowego w Warszawie. Architektura i Budownictwo, 10, 301–320.
Pisma do redakcyi (1904). Czasopismo Techniczne, 9, 135136.
Popławski, Z. (1994). Wykaz pracowników naukowych Politechniki Lwowskiej w latach 1844–1945. Kraków : Wydawnictwo Politechniki Krakowskiej.
Powszechna wystawa krajowa 1894 r. i siły produkcyjne kraju. Wstęp geograficzno-statystyczny. Historya i organizacya wystawy (1897). T. 1. Lwów.
Prokopovych, M. (2009). Habsburg Lemberg. Architecture, public space, and politics in the Galician capital, 1772–1914. West Lafayette : Purdue University Press.
Purchla, J. (2012). Czy Lwów wybije się na „Mikrokosmos”? Uwagi na marginesie książki Markiana Prokopovycha Habsburg Lemberg. Architecture, Public Space, and Politics in the Galician Capital, 1772–1914, West Lafayette, Indiana 2008, ss. 365. Kwartalnik Historyczny, 119, 341–363.
Rozmaitości (1903). CzasopismoTechniczne, 11, 156.
Sosnowski, J., Zachariewicz, A. (1913). J. Sosnowski i A. Zachariewicz. Kraków.
Sprawozdanie z czynności i posiedzeń plenarnych Izby handlowej i przemysłowej we Lwowie za rok 1907 (1909). Lwów.
Ś. p. inż. Eugeniusz Czerwiński. Inżynier-architekt, wykładający w Politechnice Lwowskiej. Lwów (1932). Album inżynierów i techników w Polsce. Lwów, 50–51.
Wallis, M. (1974). Secesja. Warszawa : Arkady.
Żebrowski, R. (2009). «Lwigród» – utracone decorum. Almanach Muszyny, 85–101.
Żuk, I. (1992). Twórczość Alfreda Zachariewicza a historia architektury Lwowa. Sztuka i historia. Materiały Sesji Stowarzyszenia Historyków Sztuki. Kraków, listopad 1988. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 343–356.
Żuk, I. (1993). Architektura Lwowskiej Izby Handlowo-Przemysłowej. Przed wielkim jutrem. Sztuka 1905–1918. Materiały Sesji Stowarzyszenia Historyków Sztuki. Warszawa, październik 1990. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 115–129.
[Żuk I.] (1996). Julian Zachariewicz 1837–1898. Alfred Zachariewicz 1871–1937. Wystawa twórczości. Katalog. Warszawa.
Żuk, I. (2017). Zakopiańszczyzna – secesja – neoklasycyzm: ewolucja stylowa w twórczości Tadeusza Obmińskiego. Folia Historiae Artium. Seria nowa, 15, 97–126.
Żuk, I. (2024). Architekci pogranicza kulturowego: Julian i Alfred Zachariewiczowie, Iwan Lewiński, Tadeusz Obmiński. Krakowskie Pismo Kresowe, 16, 107–181.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
