РІЧ ПОСПОЛИТА В КОНТЕКСТІ ЇЇ ІСТОРИЧНИХ ВІДНОСИН З УКРАЇНОЮ В НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ОМЕЛЯНА ПРІЦАКА

Анотація

Аналізуючи творчу спадщину Омеляна Пріцака з історії Польщі, автори статті висновують: проблеми середньовічної та ранньонової Польщі історик розпочав досліджувати ще в довоєнний, ранній період свого формування як вченого, продовжив в американський та український періоди. На підставі використання низки архівних документів та надрукованих праць історики стверджують: якщо в довоєнний період науковець розвінчував міфічні легенди в польській історіографії щодо гетьмана Івана Мазепи і написав декілька рецензій на праці польських істориків, то в американський період вчений вже пише низку праць історіософського характеру. О. Пріцак доходить висновку, що саме литовці спричинили заміну правлячої еліти і перерваність історичної традиції в Україні, і що, натомість, з переходом українських земель від Литви до Польщі вперше з київських часів українська територія розпочала продукувати власну, свідому своїх політичних прав та привілеїв еліту. Саме за польських часів, за О. Пріцаком, почав утворюватися новий політичний феномен – Русі-батьківщини.Деміфологізуючи міфи про руйнівний характер монголів і про український характер Великого князівства Литовського, О. Пріцак характеризує українських «реєстрових» козаків як новий тип української еліти.  У лекціях, написаних в американський період, вчений вибудовує історіософський синтез силабічних зв’язків у контексті дослідження ролі, яку відігравала Польща у Східній Європі, та досліджує особливості економічного й соціально-політичного становища українських земель під польським пануванням. Водночас він оцінює спеціальне значення, яке мали для України такі феномени, як реформація, контрреформація, меркантилізм, магдебурзьке право та створення поетами Міколаєм Реєм і Яном Кохановським польської літературної мови. В український період О. Пріцак доповнює гарвардські лекції новим матеріалом і баченням Речі Посполитої в контексті її зв’язків з Україною. Він обґрунтовує чотири основні групи проблем, які спричинили падіння Речі Посполитої як держави, і підкреслює особливу роль контрреформації та єзуїтів, а також фільваркового господарства з особливими функціями магнатів та євреїв при його веденні, що, на переконання вченого, врешті призвело до повстання під проводом Богдана Хмельницького.О. Пріцак розглядав історію Польщі та польського народу протягом трьох періодів свого життя: довоєнного, американського та українського. Сюжети, які він актуалізував у статтях, різнилися між собою, оскільки вчений ставив у різних періодах відмінні завдання. Важливо зазначити, що майже всі розвідки щодо історії Польщі не проводились істориком поза українським контекстом. Історіософське бачення О. Пріцаком вузлових проблем історії старої Речі Посполитої  та модерної Польщі є важливим внеском до дослідження сутнісних аспектів спільних сюжетів польської та української історії на теренах Східної Європи.