УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В ПОЛЬЩІ: ВІДНОВЛЕННЯ, СТРУКТУРА, ПРАЦЯ В ДІАСПОРІ (1947–2022)

Анотація

Розглянуто діяльність Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ; до 1960-х років – Греко-Католицька Церква) на теренах Польщі у період від насильного переселення українців греко-католиків в межах акції «Вісла» 1947 р. до чергової хвилі масової міграції українців у Польщу, пов’язаної з повномасштабним російським вторгненням в Україну 2022 р. Простежено особливості започаткування нових парафій у північних та західних регіонах Польщі, співжиття з римо-католицькими та православними громадами в умовах невизнаної напівлегальної роботи Церкви. Встановлено відмінності сприйняття і перешкоди Римо-Католицької Церкви (РКЦ) та світської комуністичної влади щодо діяльності греко-католицьких священників, які в умовах позбавлення централізоаного управління в окремих церковних громадах опинилися між вибором латинізації, двообрядовості або підпільної праці та спроб легалізації діяльності своїх парафій. Виокремлено: роль Ватикану в сприянні спершу збереженню Церкви в рамках РКЦ, а згодом на хвилі політичної лібералізації другої половини 1950-х років – можливостям відновлення структури УГКЦ в Польщі; діяльність в правовому захисті прав Церкви священників Василя Гриника, Мирослава Ріпецького, Володимира Борівця, Івана Яремина та ін.Проаналізовано відновлення та зміни в структурі Церкви в кінці ХХ – початку ХХІ ст. із встановленням Перемишльсько-Варшавської митрополії та архиєпархії, Вроцлавсько-Кошалінської та Ольштинсько-Гданської єпархії; створення нових парафій для трудових мігрантів з України в місцях їхнього компактного розселення у містах та промислових центрах. Розглянуто харитативну, культурно-освітню діяльність УГКЦ для української діаспори, а також нові виклики, зумовлені хвилею міграції, що пов’язана з російсько-українською війною.