ПОЛІТИЧНІ СУДОВІ ПРОЦЕСИ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПРО УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛІСТИЧНУ ПРОПАГАНДУ ТА АГІТАЦІЮ У СТАНИСЛАВІВСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ

Анотація

Комплексно проаналізовано політичні судові процеси, пов’язані з переслідуванням українського національного руху в Другій Речі Посполитій в 1932–1939 рр. На основі архівних кримінально-судових справ простежено особливості функціонування польської системи судочинства щодо осіб, яких обвинувачували у проявах української національної активності, антидержавній агітації, поширенні націоналістичних ідей, діяльності в українських громадських організаціях та підтримці визвольного руху. Досліджено механізми взаємодії поліції, прокуратури та судових інституцій у процесі кримінального переслідування представників українського населення, а також встановлено характер правозастосовної практики у справах політичного характеру. Особливу увагу приділено судовим процесам проти українського духовенства, громадських діячів, членів культурно-освітніх товариств, прихильників українського шкільництва та осіб, яких польська влада пов’язувала з діяльністю українського націоналістичного підпілля. З’ясовано обставини відкриття кримінальних проваджень, зміст обвинувальних актів, перебіг судового розгляду, аргументацію сторін обвинувачення і захисту, а також особливості винесення обвинувальних і виправдувальних вироків судами різних інстанцій. Встановлено, що судова практика не була однорідною: поряд із численними обвинувальними рішеннями траплялися випадки скасування вироків апеляційними судами або ухвалення виправдувальних рішень за відсутності достатньої доказової бази. Розкрито вплив державної національної політики на формування кримінально-правових підходів до оцінки діяльності українських громадських і релігійних діячів. Висвітлено особливості судового реагування на використання української мови, розвиток національного шкільництва, діяльність культурно-просвітніх товариств, поширення політичних відозв, критику польської влади та підтримку ідеї української державності. Проаналізовано взаємозв’язок між суспільно-політичною ситуацією міжвоєнного періоду, радикалізацією українського визвольного руху та трансформацією репресивної політики держави. На підставі архівних матеріалів зроблено висновок, що політичне судочинство виступало важливим інструментом реалізації державної політики щодо українського населення, водночас окремі судові рішення засвідчують прагнення частини суддівського корпусу дотримуватися чинних норм кримінального законодавства навіть за умов значного політичного тиску