ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ, ПОЛЬЩІ ТА КРАЇНАХ БАЛТІЇ (1991–2004): КОМПАРАТИВНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2026-20-08Ключові слова:
Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, державотворення, політична система, президент, парламент, уряд, суди, конституціїАнотація
У статті здійснено порівняльний аналіз державотворчого поступу в площині інститутів політичної системи в Україні, Польщі та країнах Балтії. У дослідженні проведено методологічне зіставлення головних маркерів кожної інституції у межах політичної системи з виокремленням спільних та відмінних рис у зазначених державах. Такий підхід у формі вертикального й горизонтального порівняння інститутів політичних систем дав можливість простежити особливості внутрішньої складової державотворення у вказаних країнах. Головними маркерами цієї внутрішньої складової державотворення стали інститути: президента, парламенту, уряду, судів та окремо – конституцієтворення. Взятий на озброєння широкий формат такого охоплення інституційності досліджуваних держав дав змогу розглянути специфіку кожного з них з порівнянням між собою на новітньому етапі державотворення. Це дало підстави для здійснення узагальнення моделей політичних систем у кожній з країн порівняння, а також для висвітлення особливостей кожної з них у період власного державного суверенітету в новітній період. Порівняльний аналіз інституційного виміру державотворення в Україні, Польщі та країнах Балтії засвідчує ряд особливостей щодо кожного з окреслених складових. Зокрема, специфіка конституційного процесу полягала в тому, що Польща та країни Балтії (за винятком Латвії, яка відновила свою Конституцію міжвоєнного періоду) ухвалювали свої основні закони на всенародних референдумах. Натомість в Україні цей процес відбувався на рівні вищих органів державної влади, супроводжуючись складними пошуками компромісів між лівими та правими політиками в парламенті, а також протистоянням із Президентом. Особливості президентської моделі полягали в тому, що в Україні, Польщі та Литві цей інститут став всенародно обраним, на відміну від Латвії і Естонії, адже у них глава держави обирається на рівні парламентів. Парламенти в Україні та країнах Балтії є однопалатними, на відміну від двопалатного в Польщі. Обрання ж законодавчого органу в країнах Балтії і Польщі (Сейму) здійснюється за пропорційною виборчою системою (Сенат – за мажоритарною), а в Україні перші дві каденції – мажоритарна, наступні дві – змішана. Формування урядів у Польщі та країнах Балтії залежало від політичної конфігурації у парламентах, а в Україні – від особи Президента.
Посилання
Бумблаускас А., Ейдинтас А., Кулакаускас А., Тамошайтис, М. (2018). Історія Литви кожному. Київ : «Балтія-Друк», 423.
Войтенко, Ю. (2025). Особливості політики надання громадянства в Україні та країнах Балтії (1991–2001). Сторінки історії: збірник наукових праць. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», 60, 292–306.
Войтенко, Ю. (2023). Становлення конституційної моделі в Україні та країнах Балтії у пострадянський період. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 60/1, 4–10.
Закон УРСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесенням змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. № 1293-ХІІ. (1991). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1293-12#Text
Конституція Литовської Республіки від 25 жовтня 1992 року. (1992). http://lib.rada.gov.ua/static/LIBRARY/catalog/law/lit_konst1.htm
Литвин В. М. (ред.). (2007). Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. Київ: «Парламентське видавництво», 1028.
Литвин, М. (2017). (ред.). Українсько-польські відносини. Новітня доба. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 520–540.
Про статус суддів: Закон України. (1993). Відомості Верховної Ради України, 8.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України. (2002). Відомості Верховної Ради України, 27–28.
Ріяка, В. (ред.). (2006). Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник. Київ: Юрінком Інтер, 544.
Усенка, І (ред.). (2014). Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку. Київ: Наукова думка, 503.
Ярош, С. (2019). Історія реформ у судовій системі України: 1991–2001 роки. Ракурс. https://racurs.ua/ua/2415-istoriya-reform-u-sudoviy-systemi-ukrayiny-1991-2001-roky.html
History of the Court (2024). https://www.satv.tiesa.gov.lv/en/history/history-of-the-court/
Organisation of justice – judicial systems (2024). National justice systems. Poland. https://e-justice.europa.eu/topics/taking-legal-action/legal-systems-eu-and-national/national-justicesystems/pl_en
The Constitution of the Republic of Estonia (1992). https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ee/521052015001/consolide/current#para103
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.




