ТВОРЧІСТЬ ХУДОЖНИКА-ЧЕНЦЯ ОРДЕНУ ТРИНІТАРІЇВ ЙОЗЕФА ПРЕХТЛЯ (1737–1799) НА СХІДНИХ ЗЕМЛЯХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ МИСТЕЦЬКИХ ВІЗІЙ ЗАХІДНОЄРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2026-20-03Ключові слова:
Річ Посполита, римо-католицький орден тринітаріїв, Йозеф Прехтль, бароко, монументальний живопис, ілюзіонізмАнотація
Статтю присвячено малодослідженому в українській гуманітаристиці питанню мистецького доробку видатного художника доби пізнього бароко Йозефа Прехтля на східних землях Речі Посполитої. Особливе місце в історії релігії і Церкви на теренах Речі Посполитої, до складу якої упродовж другої половини ХVІ – кінця ХVІІІ ст. входили Волинь і Поділля, належить римо-католицьким орденам. Хоча їхня діяльність була спрямована на зміцнення позицій Римо-католицької церкви, вони водночас відігравали провідну роль у поширенні й утвердженні культурно-мистецьких набутків західної цивілізації, зокрема художніх надбань доби бароко. З’ясовано, що творчий доробок художника-ченця ордену тринітаріїв Йозефа Прехтля є яскравим прикладом привнесення на вітчизняний ґрунт культурно-мистецьких набутків західного світу. Досліджено стиль художника, якому були притаманні як високий рівень естетики, композиційна й ідейна змістовність, вишукана колористика, бездоганне технічне виконання, так і оригінальні стилістичні рішення творів Зокрема, завдяки досконалому володінню прийомами ілюзіоністсько-перспективного живопису, що творився під безпосереднім впливом живописної спадщини видатного італійського художника Андреа дель Поццо, на східних землях Речі Посполитої в інтер’єрах низки культових споруд Йозефом Прехтлем були створені численні живописні ансамблі ілюзій глибоких провалів площі склепінь і стін, крізь які глядач ніби міг спостерігати далекі небесні сфери, а також складні багатофігурні сцени і групи, подані в найсміливіших ракурсах. Власне саме так він утілював художні принципи європейського бароко з його прагненням до безкінечності та містицизму. Підсумовано, що на східних землях Речі Посполитої, зокрема Волині та Поділля, завдяки праці плеяди західноєвропейських діячів освіти, а також митців – архітекторів, художників, скульпторів тощо, творча доля яких була тісно пов’язана з католицькими чернечими орденами, відбувалися складні процеси відбору та засвоєння досягнень, які багато в чому визначили весь наступний розвиток української культури.
Посилання
Жолтовський, П. (1978). Український живопис ХVІІ–ХVІІІ ст. К.: Наукова думка.
Карпюк, Л. (2013). Живопис західноєвропейської традиції ХVІІІ–ХІХ століть. Волинська ікона: дослідження та реставрація: науковий збірник, 20, 78–86.
Лисун, Я. (2011). Творчість Станіслава Строїнського в контексті розвитку західноєвропейського бароко. Вісник ЛНАМ, 22, 348–357.
Лисун, Я. (2021). Монументальний живопис у мурованих католицьких храмах Східної Галичини у другій половині ХVІІІ ст. Топографія, композиційні типи та техніки ілюзіоністичного живопису. Культура і сучасність: альманах, 1, 200–204.
Урсу, Н. (2006). Мистецька спадщина домініканського ордену на території України ХVІІ – ХVІІІ ст. Кам’янець-Подільський: Абетка.
Урсу, Н. (2010). Живописна діяльність іноземних митців на землях Кам’янеччини у ХVІІІ– ХІХ століттях. Культура і сучасність: альманах, 2, 146–150.
Фесенко, Д. (2009). Квадратура в стінопису ХVІІІ століття у Східній Галичині на тлі західноєвропейського мистецтва бароко. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 9, 58–63.
Шеретюк, Р., Стоколос, Н. (2023). Духовно-культурні надбання ордену тринітаріїв на Волині (кінець ХVІІ – перша половина ХІХ ст.). Консенсус, 1, 7–19.
Dobrowolski, T. (1948). Polskie malarstwo portretowe. Ze studiów nad sztuką epoki sarmatyzmu. Kraków: Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności.
Dobrowolski, T. (1974). Sztuka Polska od czasów najdawniejszych do ostatnich. Kraków: Wydawnictwo Literackie.
Dzik, J. (2015). Kilka uwag o twórczości malarza trynitarskiego Johanna Prechtla. Rocznik Biblioteki Naukowej PAU i PAN w Krakowie, 245–257.
Kowalczyk, J. (2006). Świętynie późnobarokowe na Kresach. Kościoły i klasztory w diecezjach na Rusi Koronnej. Warszawa: Instytut sztuki PAN, Przemyskie Centrum Kultury i Nauki.
Łaguna-Cheuillotte, А. (2005). Freski Józefa Franciszka Piltza w dawnym kościele OO. Trynitarzy w Krakowie. Modus: prace z historii sztuki, tom 6, 19–48.
Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.). Malarze, rzeźbiarze, graficy (2007). VIII. Warszawa: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk.
Sobczyńska-Szczepańska, M. (2006). Kościół p.w. Przenajświętszej Trócy i klasztor Trynitarzy “intra moenia” we Lwowie – dzieje i architektura. Sztuka Kresów Wschodnich. 6, 41–57.
Sobczyńska-Szczepańska, M. (2018). Malarz Joseph Prechtl. Przyczynek do monografii artysty. Biuletyn Historii Sztuki, 1, 49–86.
Sobczyńska-Szczepańska, M. (2020). Zespół kościelno-klasztorny trynitarzy w Beresteczku: historia, pierwotny kształt, stan zachowania. Wiadomości Konserwatorskie, 61, 45–59.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
