МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО І КОЗАЦЬКО-ПОЛЬСЬКІ КОНФРОНТАЦІЇ В УКРАЇНІ У 1591–1638 РОКАХ
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2019-12-5-30Ключові слова:
Московське царство, Польща, Україна, українські козакиАнотація
Мета дослідження – загальний аналіз головних шляхів і форм втручання Московії в козацько-польські конфронтації, а також головних тенденцій у її політиці щодо антипольських козацьких повстань в Україні від 1591 р. до 1638 р. Автор, використовуючи методи критичного аналізу політики Московського царства і нові підходи в своїй науковій праці, пояснює її у контексті розвитку політичних подій та воєнних конфліктів у Центрально-Східній Європі протягом вказаного періоду. Запропоноивно нове концептуальне бачення ролі Кремля в інспіруванні посилення ворожості між українськими козаками і Польщею. Автор пояснює її плануванням великих завоювань Московським царством. «Збирання земель Русі» (колишньої Київської держави) стало першим кроком на шляху до реалізації його агресивної зовнішньої політики. Українські землі включно з Києвом були головними землями на шляху політики Кремля, що прагнув просуватися у напрямі територіальної експансії. Політика, метою якої було привернення симпатій українських козаків до Московського царства, була складовою акцій, спрямованих на погіршення внутрішньої ситуації в Польщі під час реалізації планів територіального розширення Московського царства у контексті реалізації концепції «Москва – Третій Рим». Однак, незважаючи на деяку фінансову підтримку Московським царством учасників антипольських козацьких повстань у 1591–1596 рр., українські козаки не дотримувалися лояльності відносно царя Московії; вони ясно продемонстрували свою ворожість до Московського царства їх участю в численних походах на Москву, які були організовані як правило з представниками внутрішньої опозиції Московського царя й за політичної підтримки короля Польщі в 1604–1618 рр. Наміри Кремля завербувати запорізьке військо на службу цареві у 1620–1621 рр. пояснено підготовкою Московського царства до війни проти Польщі, якої не відбулося, тому що Туреччина відмовилася союзником Московії у планованій нею воєнній кампанії проти Речі Посполитої.Окрему увагу приділено історії формування політики духовної залежності України від Москви. Автор зосереджує свою особливу увагу на характеристиці шляхів духовного впливу Московського патріархату на віруючих Православної Церкви в Україні, що було одним з багатьох заходів підготовки переведення Київського Митрополита і усієї цієї Церкви у формальне підпорядкування Москви. Автор інтерпретує цю політику, як один із засобів цілеспрямованої кампанії психологічної війни Кремля проти Польщі і один з багатьох практичних шляхів майбутньої політики послідовної політичної, економічної, ідеологічної, психологічної і духовної «московізації» України під назвою «Малої Русі», пізніше «Малоросії» (окремої адміністративно-територіальної одиниці (провінції) з обмеженою автономією як складової частини Московського царства).Зроблено висновок, що як козацькі, так і варшавські еліти недооцінили ризики і загрози втручання Московського царства в українсько-польські конфронтації як «третьої сили» або фактично як їх нового учасника. Це втручання стало першим кроком на шляху до реалізації плану приєднання України до Московського царства і в той же час до руйнування державної та національної незалежності Польщі й щойно створюваної тоді козацької держави в Україні.
Посилання
1. Andrusevich, А. (1996). Mit Rosii. Moskva – Tretii Rym. URL: http://www. ji.lviv.ua/n7texts/andrusiewicz.htm [in Ukrainian].
2. Brekhunenko, V. (2013). Moskoviia ochyma ukraïns’kykh kozakiv u pershii polovyni XVII st. Studia z dziejów stosunków Rzeczypospolitej z Państwem Moskiewskim w XVI–XVII wieku / red. Mirosław Nagielski, Konrad Bobiatyński, Przemysław Gawron. Zabrze; Tarnowskie Góry: Wydawnictwo inforteditions, 173–187 [in Ukrainian].
3. Bubenok, O. (2014). Koly i khto zasnuvav misto Cherkasy? Kniazha doba: istoriia i kul’tura. L’viv, 8, 299–317 [in Ukrainian].
4. Eikhhorn, V. (1890). O snosheniyakh malorossiiskago dukhovenstva s moskovskim pravitel’stvom v tsarstvovanie Aleksia Mikhailovicha. Moskva: Universitetskaia tip. [in Russian].
5. Eikhhorn, V. O. (1890). Ocherki iz istorii Malorossii v XVII v. Moskva: V Un. tip. Vol. 1: Snosheniia malorossiiskaho dukhovenstva s moskovskim pravitel’stvom v tsarstvovanie Alekseia Mikhailovicha [in Russian].
6. Iavornyts’kyi, D. I. (1991). Istoriia zaporiz’kykh kozakiv / z rosiis’koi pereklav Ivan Svarnyk. (Vol. 2). L’viv: vydavnitstvo «Svit» [in Ukrainian].
7. Godziszewski, W. (1930). Polska a Moskwa za Władysława IV. Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności [in Polish].
8. Holobutskii, V. A. (1957). Zaporozhskoe kazachestvo. Kiev: Hospolitizdat USSR [in Russian].
9. Hrushevs’kyi ,M. S. (1909). Istoriia Ukrainy-Rusi. (Vol. VII. Kozats’ki chasy do r. 1625). Kyiv; L’viv [in Ukrainian].
10. Hrushevs’kyi, M. S. (1909). Istoriia Ukrainy-Rusi. (Vol. VIII. Pochatky Khmel’nychchyny 1638–1648). Kyiv; L’viv [in Ukrainian].
11. Huslystyi, K. (1941). Vyzvol’na borot’ba ukraїns’koho narodu proty shliakhets’koї Pol’shchi v drugii polovyni XVI i v pershii polovyni XVII st. (60-ti roky XVI – 30-i roky XVII st.) / AN URSR. Instytut istorii Ukrainy; Vidp. red. S. M. Bielousov (Narysy z istorii Ukrainy. Vyp. 3). Kyiv: Vyd-vo AN URSR [in Ukrainian].
12. Floria, B. N. (1978). Russko-pol’skie otnosheniia i politicheskoe razvitie Vostochnoi Evropy vo vtoroi polovine XVI – nachale XVII v. Moskva: Nauka [in Russian].
13. Floria, B. (1992). Ivan Hroznyi – pretendent na pol’skuiu koronu. Istoricheskii arkhiv, 1, 173–182 [in Russian].
14. Floria, B. (1995). Kievskaia mitropoliia, Rossiia i kazatskoe vosstanie 1625 hoda. Slaviane i ikh sosedi. Moskva: Nauka, 7, 144–145 [in Russian].
15. Floria, B. N. (2011). Novye dannye o nachale kontaktov Kievskoho mitropolita Iova (Boretskogo) s Rossiei. Vestnik tserkovnoi istorii. Moskva, 3–4, 225–232 [in Russian].
16. Franz, M. (2011). Powstanie kozackie 1637 roku. Ukraina v Tsentral’no-Skhidnii Ievropi. Kyiv, 5, 210–242 [in Polish].
17. Kapterev, N. F. (1885). Kharakter otnoshenii Rossii k pravoslavnomu Vostoku v XVI i XVII stoletiiakh. Moskva: Tip. Snegireva [in Russian].
18. Kopreeva, T. N. (1956). K istorii dvizheniia Nalivaiko. Istoricheskii arkhiv. Moskva, 2, 147–153.
19. Koretskii, V. I. (1968). Letopisets s novymi izvestiyami o vosstanii Bolotnikova. Istoriia SSSR, 4, 120–130 [in Russian].
20. Kulish, P. A. (1877). Materialy dlia ichtorii vozsoedineniia Rusi. (Vol. I: 1578– 1630). Moskva [in Russian].
21. Kuznecov, O. Iu. (2000). Kniaź D. I. Vishnevetskii i oborona russkikh zemiel’ v raionie Kulikova polia v seredine XVI stolet’ia. Kulikovo pole: Voprosy izuchenia naslediia. Tuła: Tul’skii polihrafi st, 300–315 [in Russian].
22. Lappo, I. I. (1929). Ideia edinstva russkoho naroda v Iugo-Zapadnoi Rusi v epokhu prisoedineniia Malorossii k Moskovskomu hosudarstvu. Praha: Izd. o-vo «Ed- instvo» [in Russian].
23. Liaich, V. (2010). Rosiis’ko-pol’s’ka konfrontatsiia. Rosiis’kyi imperializm. Uporyadnik Taras Gunchak. Kiyiv: Vidavnichy dim «Kiyevo-Mogilyans’ka akademi- ya», 124–155 [in Ukrainian].
24. Lur’e, Ia. S. (1960). Ideologicheskaia bor’ba v russkoi publitsistike kontsa XV – nachala XVI veka. Moskva; Leningrad: AN SSSR [in Russian].
25. Matasova, T. A. (2016). Sof’ia Paleoloh. Moskva [in Russian].
26. Novikova L. (2015). Do pitannia pro cherkes’ku (cherkas’ku) versiiu pokhodzhennia kozatstva v istorychnykh pratsiakh XVIII – pershoi tretyny XIX st. Chornomors’ka mynuvshyna, 10, 55–59 [in Ukrainian].
27. Panova, T. D. (2005). Velikaia kniaginia Sof’ia Paleoloh. Moskva [in Russian].
28. Pirling, P. O. (1892). Rossiia i Vostok. Tsarskoe brakosochetanie v Vatikane. Ivan III i Sofi ia Paleoloh. Sankt-Peterburh [in Russian].
29. Rudnyts’kyi, S. (1897). Kozats’ko-pol’s’ka viina r. 1625. Istorichna rozvidka. Zapiski tovarystva imeny Shevchenka: vydavnytstvo, prysviachene nautsi i pys’menstvu ukrains’ko-rus’koho narodu. (Vol. 17. Book 3). L’viv: Nakladom T-va imeni Shevchenka, 1–42 [in Ukrainian].
30. Smirnov, I.I. (1951). Vosstanie Bolotnikova 1606–1607 gg. Leningrad: Hospolitizdat [in Russian].
31. Solov’ev, S. (1961). Istoriia Rossii s drevneishykh vremen. Book V (Vol. 9–10). Moskva: izdatel’stvo sotsial’no-ekonomicheskoi literatury [in Russian].
32. Stanislavskii, A. L. (1990). Hrazhdanskaia voina v Rossii XVII v.: Kazachestvo na perelome istorii. Moskva: Mysl’ [in Russian].
33. Tselevych, O. (1899). Uchast’ kozakiv v Smolens’kii viyni. Zapysky Naukovogo tovarystva imeni Shevchenka. (Vol.XXVIII). L’viv, 1–72 [in Ukrainian].
34. Tyszkowski, K. (1935). Kozaczyzna w wojnach moskiewskich Zygmunta III (1605-1618). Warszawa : Główna Druk. Wojskowa [in Polish].
35. Uspenskii, F. I. (1887). Brak tsarya Ivana III Vasil’evicha s Sofi ei Paleoloh. Istoricheskii vestnik. (Vol. 30. No. 11). Sankt-Peterburh, 683–692 [in Russian].
36. Voitovych, L. (1996). Udil’ni kniazivstva Riurykovychiv i Gedyminovychiv u XII–XVI st. L’viv [in Ukrainian].
37. Voitovych, L. (2003). Korolivstvo Rusi: real’nist’ i mify. Drohobyts’kyi kraieznavchyi zbirnyk. Drohobych, 7, 63–71 [in Ukrainian].
38. Voitovych L. V. (2006). Kniazha doba na Rusi: portrety elity. Bila Tserkva [in Ukrainian].
39. Voitovych, L. (2008). Korolivstvo Rusi: fakty i mify. Drohychyn 1253. Ma- terialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii z nahody 75-i richnytsi koronatsiї Danyla Romanovycha. Ivano-Frankivs’k, 4–17 [in Ukrainian].
40. Vynar, L. (1964). Kniaz’ Dmytro Vyshneviets’kyi. Istorychna studija. Miunkhen: Ukrains’ka Vil’na Akademija Nauk u Nimechchyni; Istorychna Siektsiia, 28–36 [in Ukrainian].
