ОБРАЗ ПАЦИФІКАЦІЇ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ 1930 РОКУ В СВІТЛІ ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Анотація

Пацифікація, проведена польською владою у Східній Галичині в 1930 р., була наслідком ескалації конфлікту та тиску з боку польської та української сторін після Першої світової війни. У результаті Ризького договору 1921 р. та згідно з ухвалами Конференції Ради послів 1923 р., значний відсоток українців опинився на польському боці кордону проти своєї волі. Спроби відновити незалежність у 1918–1919 рр. закінчилися невдачею, що лише посилило конфлікт. Крім того, неефективна національна політика Польщі, а також небажання співпрацювати з українцями унеможливлювали вирішення цього питання. Як для поляків, так і для українців Східна Галичина була державно-політичним  пріоритетом. Не було такого компромісу, який міг би задовільнити очікування обох сторін. Соціальні установки серед українців сприяли радикалізації їх поглядів та призвели до активізації націоналізму. У 1920 р. була створена Українська військова організація, що поставила собі за мету продовжувати змагання за незалежність, використовуючи радикальні методи боротьби проти Польщі. Активісти УВО воювали не лише проти поляків, а й українців, готових налагодити співпрацю з польською владою. Наступні кілька років принесли ще більше розбіжностей, зокрема у сферах української освіти та економічних реформ, що лише поглибило конфлікт. У червні 1930 р. громадськість була проінформована про передбачувані переговори між урядом та Українським національно-демократичним об’єднанням. Це призвело до мобілізації українських націоналістів, які виступали проти будь-якої угоди. Це було пов’язано з піднесенням Організації українських націоналістів, при цьому УВО стало її мілітарною структурою. Вживаючи кардинальних заходів, праворадикали прагнули не допустити домовленостей та актуалізувати національне питання, що призвело до так званого часткового відштовхування УВО. Спочатку саботаж, а згодом і умиротворення зачепили прямо та опосередковано величезну частину населення Східної Галичини. В епоху, коли інших засобів масової інформації практично не було, преса стала найважливішим рупором для громадськості. Вона не лише виконувала інформативну функцію, її головною метою було формування думок. Преса суттєво впливала на настрої та погляди нації і навіть могла змінити спосіб дій. Маніпулюючи фактами, використовуючи правильну мову, борючись аргументами, преса змогла створити бажану картину подій. Подивившись на події крізь призму преси, можемо поглянути на них зсередини, і завдяки регулярності публікацій у пресі (у даному випадку щоденно) можемо стежити за їхнім розвитком. Метою дослідження є представлення вибраних питань, пов’язаних із подіями, які історіографія називає «умиротворенням Східної Галичини», з урахуванням архівних матеріалів, а також польської та української громадської думки, висловленої в пресі: «Słowo Polskie» та «Діло».