УКРАЇНА–ПОЛЬЩА: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІСТОРИЧНОЇ ПОЛІТИКИ ПІСЛЯ 2019 РОКУ

Анотація

Розглянуто особливості українсько-польських відносин у сфері історичної пам’яті та міжнаціональної комеморативної комунікації. Особливу увагу звернено на історичну політику України та Польщі після зміни українського політичного ландшафту у 2019 р. Простежено практики медіапрезентації спільної українсько-польської культурної спадщини. Політику щодо історії в Україні та Польщі реалізовували в межах східноєвропейської моделі з вираженою тенденцією до використання історії в політичних цілях. Обрання Президентом України Володимира Зеленського та прихід до влади партії «Слуга народу» зародили в польських та українських аналітиків сподівання на зміну тактик у польсько-українських відносинах у сфері історичної пам’яті. Декларативні заяви Президента України про пошуки нових моделей взаємовідносин лунали на тлі невирішених проблем – зруйнованих українських місць національної пам’яті в Польщі та заборони польській стороні проводити ексгумаційні пошуки на території України.Столітня річниця українсько-польського військово-політичного союзу 1920 р. та дискусії щодо міжнаціонального протистояння в роки Другої світової війни продемонстрували низьку заангажованість українського політичного класу історичною політикою. Українську та польську національні політики пам’яті у 2019–2021 рр. продовжували реалізовувати і у сфері відновлення спільної культурної спадщини. Суспільно-політична ситуація в Польщі та її зовнішня політика щодо України доводили відсутність серед польської політичної та інтелектуальної еліти ресентиментів за втраченими східними землями. Формування національної ідентичності навколо спільної історії відбувалося через державну підтримку культурно-просвітницьких продуктів, як, наприклад, візуального проєкту «Загублені кордони. Слідами ІІ Речі Посполитої», що був частиною тогочасної польської культурної дипломатії та політики пам’яті.