ВІЙНА ЯК МУЗЕЙНИЙ НАРАТИВ: ОБРАЗ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В ЗАХІДНИХ ТА ПІВНІЧНИХ ЗЕМЛЯХ ПОЛЬЩІ (ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Анотація

Критично проаналізовано зміст та форму виставкових наративів в культурних інституціях – музеях Західної та Північної Польщі (Нижньосілезьке, Опольське, Західнопоморське, Поморське воєводства). На основі історико-культурної дослідницької перспективи розкрито особливості антропологізації образу Другої світової війни, співвідношення між академічною історією та соціальною пам’яттю в музейних експозиціях Центру історії «Заєздня», Музеї Пана Тадеуша, Музеї Другої світової війни, Міському Музеї Вроцлава, Центрі Діалогу «Переломи», Центральному музеї військовополонених. Засвідчено, що музейні експозиції початку ХХІ ст. демонстрували важливість інтерпретації історичних фактів, а також репрезентації феномену культурної пам’яті про Другу світову війну.На початку ХХI ст. польські історичні музеї, будучи полем взаємодії локальних, регіональних чи національних дискурсів пам’яті, не лише збирали, зберігали та популяризували історичні знання/артефакти, але й активно долучилися до побудови наративних експозицій, які з допомогою новітніх технічних досягнень творили певні історії-розповіді. Особливо репрезентативними були виставкові проєкти культурних інституцій Західних та Північних земель Польщі, приєднаних після Другої світової війни під назвою «Повернені землі». Образ війни на згаданих експозиціях поєднував три перспективи – антропологічно-політичну, національно-універсальну та героїчно-мученицьку, вписані у такі наративні схеми про Другу світову війну: війна – зло, яке призвело до масового знищення людства; війна – «година нуль» й одночасно початок творення нових суспільних зв’язків, спільнот, ідентичностей в інших місцях; війна – пересторога, яка нічого не навчила людей; війна – період національної мартирології; війна – момент героїзму, гартування духу, служби народу та Батьківщині. Критично проаналізовано зміст та форму виставкових наративів в культурних інституціях – музеях Західної та Північної Польщі (Нижньосілезьке, Опольське, Західнопоморське, Поморське воєводства). На основі історико-культурної дослідницької перспективи розкрито особливості антропологізації образу Другої світової війни, співвідношення між академічною історією та соціальною пам’яттю в музейних експозиціях Центру історії «Заєздня», Музеї Пана Тадеуша, Музеї Другої світової війни, Міському Музеї Вроцлава, Центрі Діалогу «Переломи», Центральному музеї військовополонених. Засвідчено, що музейні експозиції початку ХХІ ст. демонстрували важливість інтерпретації історичних фактів, а також репрезентації феномену культурної пам’яті про Другу світову війну.На початку ХХI ст. польські історичні музеї, будучи полем взаємодії локальних, регіональних чи національних дискурсів пам’яті, не лише збирали, зберігали та популяризували історичні знання/артефакти, але й активно долучилися до побудови наративних експозицій, які з допомогою новітніх технічних досягнень творили певні історії-розповіді. Особливо репрезентативними були виставкові проєкти культурних інституцій Західних та Північних земель Польщі, приєднаних після Другої світової війни під назвою «Повернені землі». Образ війни на згаданих експозиціях поєднував три перспективи – антропологічно-політичну, національно-універсальну та героїчно- мученицьку, вписані у такі наративні схеми про Другу світову війну: війна – зло, яке призвело до масового знищення людства; війна – «година нуль» й одночасно початок творення нових суспільних зв’язків, спільнот, ідентичностей в інших місцях; війна – пересторога, яка нічого не навчила людей; війна – період національної мартирології; війна – момент героїзму, гартування духу, служби народу та Батьківщині.