«НЕ ВСЕ ПРАВДА, ЩО ТАМ СКАЗАНО, А МНОГО ПРАВДИ ЗАМОЛЧАНО»: ІДЕЙНО-КУЛЬТУРНИЙ КЛІМАТ У ГАЛИЧИНІ В ПЕРЕДДЕНЬ «ВЕСНИ НАРОДІВ»
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2022-15-46-80Ключові слова:
Галичина ХІХ ст., українсько-польські відносини, «русини польської нації» (gente Rutheni, natione Poloni), революція 1848–1849 рр. («Весна народів»), модерне націєтворенняАнотація
З’ясовано, що ідейним обрамленням революційних подій 1848–1849 рр., які увійшли в історію як «Весна народів», був складний комплекс настроїв і мотивів, що стрімко, як для свого часу, визрівали впродовж кільканадцяти попередніх років.Спостережено, що для галицьких українців, попри вже тривале – більш як півстолітнє – перебування у складі монархії Габсбурґів, основним в ідейних шуканнях був транзит від польського соціально-територіального і мовно-культурного простору Речі Посполитої до етнонаціональної організації суспільства та протистояння австрійському імперському централізму. Висвітлено роль, яку в цьому переході відіграла двоступенева українсько-польська ідентичність (поштовхом для її увиразнення стало польське по- встання 1830–1831 рр., під час революції вона виллється у створення Руського собору, а самих її представників пізніше називатимуть русинами польської нації – gente Rutheni, natione Poloni). Обґрунтовано, що в соціальному плані середовище «русинів польської нації» було перехідним, короткочасним виявом модерного націєтворення, пошуком історичних і світоглядних орієнтирів, а в ідейному – результатом зіткнення і взаємодії двох ідеологій – Просвітництва і Романтизму, які пропонували різне розуміння народу-нації – відповідно, державно-політичної та етнічно-культурної спільноти. Як існування, так і розпад двоступеневої українсько-польської ідентичності давали ідейну поживу для перетворення місцевої руської ідентичності на українську в її сучасному розумінні.Показано, що посередниками на цьому шляху були австрофільство і русофільство. Українофіли потребували аргументів, які б відмежовували український простір від російського, і чимало таких аргументів знаходили в польському ідейно-політичному та культурно-інтелектуальному дискурсі. Тому-то стверджується, що полонофільство стимулювало розвиток українофільства і навіть, у певному сенсі, було його частиною.
Посилання
Adadurov, V. (1996). Halytski rusyny u kontseptsiiakh polskoi polityky Frantsii ta Avstrii 1805–1812 rokiv (do postanovky pytannia). Ukraina v mynulomu, IX, 38–60 [in Ukrainian].
Adadurov, V. (2010). Svit politychnykh pohliadiv Antoniia Anhelovycha: Dokumenty do vyvchennia fenomenu imperskoi identychnosty sered dukhovenstva Halychyny naprykintsi XVIII – na pochatku XIX st. Naukovi zapysky Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu. Seriia «Istoriia», 2, 299–336 [in Ukrainian].
Adadurov, V. (2011). Dekonstruktsiia istoriohrafichnoho kanonu shchodo fundatsii Halytskoi mytropolii (na osnovi dokumentiv Derzhavnoi kantseliarii Avstriiskoi imperii). In V. Adadurov (Ed.), Fundatsiia Halytskoi mytropolii u svitli dyplomatychnoho lystuvannia Avstrii ta Sviatoho Prestolu 1807–1808 rokiv: Zbirnyk dokumentiv (pp. V–LVIII). Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho katolytskoho universytetu [in Ukrainian].
Adadurov, V., & Rozhyk, M. (1996). «Khronika Frantsuzkoi revoliutsii» Denysa Zubrytskoho yak istorychne dzherelo napoleonivskoi epokhy. Dodatok: Uryvok «Khroniky Frantsuzkoi revoliutsii vid roku 1789 do roku 1811, yaku napysav Denys Zubrytskyi». Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, CCXXXI: Pratsi Komisii spetsialnykh (dopomizhnykh) istorychnykh dystsyplin, 495–506 [in Ukrainian].
Arkusha, O. (2010). Hubernatory Halychyny (1772–1849). In K. Karolczak & Ł. T. Sroka (Eds.), Lwów: miasto – społeczeństwo – kultura. Studia z dziejów Lwowa (Vol. VII: Urzędy, urzędnicy, instytucje, pp. 226–264). Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego [in Ukrainian].
Arkusha, O., & Mudryi, M. (1999). Rusofilstvo v Halychyni v seredyni XIX – na pochatku XX st.: heneza, etapy rozvytku, svitohliad. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 34, 231–268 [in Ukrainian].
Arkusha, O., & Mudryi, M. (2014). Istorychni doslidzhennia v intelektualnykh ta politychnykh kontekstakh pidavstriiskoi Halychyny. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 50, 19–41 [in Ukrainian].
Arkusza, O., & Stępień, S. (2010). Szaszkiewicz Markijan. In Polski Słownik Biograficzny (Vol. XLVII/192, pp. 148–151). Warsaw; Kraków: Polska Akademia Nauk; Polska Akademia Umiejętności [in Polish].
Cegielski, T. (1989). Józefinizm. In W. Leitsch & i M. Wawrykowa, (Eds.), Austria – Polska: Z dziejów sąsiedztwa (pp. 41–72). Warsaw; Vienna: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne; Österreichischer Bundesverlag [in Polish].
Chlebowczyk, J. (1974). Językowo-narodowościowe aspekty reform absolutyzmu oświeconego. Studia Historyczne, XVII, 1 (64), 3–30 [in Polish].
Chlebowczyk, J. (1983). O prawie do bytu małych i młodych narodów. Kwestia narodowa i procesy narodotwórcze we wschodniej Europie Środkowej w dobie kapitalizmu (od schyłku XVIII do początków XX w.). Warsaw; Kraków: Państwowe Wydawnictwo Naukowe [in Polish].
Dei, O. I., & Malash, L. A. (Eds.) (1974). Ukrainski narodni pisni v zapysakh Zoriana Dolenhy-Khodakovskoho (z Halychyny, Volyni, Podillia, Prydniprianshchyny i Polissia). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
Fras, Z. (1994). Mit dobrego cesarza. In Polskie mity polityczne XIX i XX wieku (pp. 139–152). (Polska myśl polityczna XIX i XX wieku. Vol. IX). Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego [in Polish].
Herasymenko, M. P. (1959). Ahrarni vidnosyny v Halychyni v period kryzy panshchynnoho hospodarstva. Kyiv: Vydavnytstvo Akademii nauk Ukrainskoi RSR [in Ukrainian].
Herbilskyi, H. Yu. (1964). Rozvytok prohresyvnykh idei v Halychyni u pershii polovyni XIX st. (do 1848 r.). Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoho universytetu [in Ukrainian].
Hrytsak, Ya. (2006). Prorok u svoii vitchyzni. Franko ta yoho spilnota (1856–1886). Kyiv: Vydavnytstvo «Chasopys “Krytyka”» [in Ukrainian].
Jakubowski, M. N. (2002). Narodowe i uniwersalne. Cztery studia o polskiej filozofii politycznej doby romantyzmu. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika [in Polish].
Kutsyi, I. (2006). Ukrainska naukovo-istorychna dumka Halychyny (1830–1894 rr.): retseptsiia natsionalnoi istorii (M. Aleksiievets, Ed.). Ternopil: Dzhura [in Ukrainian].
Kyrchiv, R. (2011). Etnohrafichno-folklorystychna diialnist «Ruskoi triitsi». (2-he vyd.). Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Kyrychuk, O. & Orlevych, I. (2018). Lvivskyi Stavropihiiskyi instytut (1788–1914). Rol u suspilno-politychnomu, kulturnomu ta relihiinomu zhytti ukraintsiv Halychyny. Lviv: Lohos [in Ukrainian].
Lesiuk, M. (2007). Ivan Franko pro azbuchni dyskusii v Halychyni. Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze, 23–24, 278–297 [in Ukrainian].
Mozer, M. Ukrainska («ruska») mova halytskykh poliakiv i polonofiliv u 1830– 1848 rr. In S. Vakulenko (Ed.), Mozer M. Prychynky do istorii ukrainskoi movy (pp. 562– 601). (3rd ed. rev. and ed.). Vinnytsia: Nova knyha [in Ukrainian].
Mozer, M. (2011). «Rusyny» i «ruska mova» v halytskykh hramatykakh pershoi polovyny XIX st. In Ya. Isaievych, M. Mozer, N. Khobzei (Eds.), Ukrainska mova v Halychyni: istorychnyi vymir (pp. 9–54). Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Mozer, M. (2011). Movne vidrodzhennia halytskykh ukraintsiv (1772–1848/49 rr.) u tsentralnoievropeiskomu konteksti. In S. Vakulenko (Ed.), Mozer M. Prychynky do istorii ukrainskoi movy (pp. 303–331). (3rd ed. rev. and ed.). Vinnytsia: Nova knyha [in Ukrainian].
Pakholkiv, S. (2014). Ukrainska inteligentsiia u Habsburzkii Halychyni: osvichena verstva i emansypatsiia natsii (Kh. Nykolyn, Trans.). Lviv: LA «Piramida» [in Ukrainian].
Plokhii, S. (2013). Kozatskyi mif. Istoriia ta natsiietvorennia v epokhu imperii (M. Klymchuk, Trans.). (Seriia «Zoloti vorota». Vol. 5). Kyiv: Laurus [in Ukrainian].
Poklewska, K. (1976). Galicja romantyczna (1816–1840). (Historia i Teoria Literatury. Vol. 40). Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy [in Polish].
Raikivskyi, I. (2012). Ideia ukrainskoi natsionalnoi yednosti v hromadskomu zhytti Halychyny XIX stolittia. Ivano-Frankivsk: Vydavnytstvo Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka [in Ukrainian].
Raikivskyi, I. Ya. (2009). Vzaiemyny halytskykh i naddniprianskykh diiachiv u 1830–1840-kh rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 39–55 [in Ukrainian].
Rozumnyi, Ya. (2000). Markiian Shashkevych: taiemnytsi mitu [Do druku podav M. Ilnytskyi]. Shashkevychiana (nova seriia): Zbirnyk naukovykh prats, 3–4: «Ruska Triitsia» i Prykarpattia; «Ruska Triitsia» i kultura slovianskoho svitu, 417–425.
Sedliar, O. (2014). Vydavnycha diialnist Ivana ta Yakova Holovatskykh u 1840– 1848 rr. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: Knyhoznavstvo, bibliotekoznavstvo ta informatsiini tekhnolohii, 8, 38–61 [in Ukrainian].
Shalata, M. (Ed.) (2012). Markiian Shashkevych. Povne zibrannia tvoriv. Drohobych: Kolo [in Ukrainian].
Shchurat, V. (1908). Azbuchna statia Mykoly Kmytsykevycha z 1834 r. Zapysky Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka, LXXXI, 134–144 [in Ukrainian].
Sinitsyna, A. (2002). Istoryko-filosofski idei ukrainskoho romantyzmu (Panteleimon Kulish, Mykola Kostomariv). Lviv: Lvivska naukova biblioteka im. V. Stefanyka NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Skrynnyk, M. (2007). Naratyvni praktyky ukrainskoi identychnosti: Doba Romantyzmu. Lviv: Kameniar [in Ukrainian].
Steblii, F., Turii, O., & Moroz V. (Eds.) (2021). Mykhailo Tershakovets. Markiian Shashkevych ta yoho idei na tli ukrainskoho vidrodzhennia. Lviv: Vydavnytstvo UKU [in Ukrainian].
Steblii, F. (2011). Mykhailo Minchakevych – folkloryst, poet, konspirator. In F. I. Steblii, Halychyna na perekhrestiakh istorii. Postati (pp. 109–113). Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Steblii, F. I. (Ed.) (1989). «Rusalka Dnistrova»: Dokumenty i materialy. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
Sukhyi, O. (2003). Vid rusofilstva do moskvofilstva (rosiiskyi chynnyk u hromadskii dumtsi ta suspilno-politychnomu zhytti halytskykh ukraintsiv u XIX stolitti). Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka [in Ukrainian].
Świątek, A. (2014). Gente Rutheni, natione Poloni. Z dziejów Rusinów narodowości polskiej w Galicji. (Studia Galicyjskie. Vol. 3). Kraków: Księgarnia Akademicka [in Polish].
Tokarz, W. (1909). Galicya w początkach ery józefińskiej w świetle ankiety urzędowej z roku 1783. Kraków: Akademia Umiejętności; Nakładem Funduszu Nestora Bucewicza; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie [in Polish].
Turii, O. (1999). Do pytannia pro providnu rol hreko-katolytskoho dukhovenstva v natsionalnomu rusi halytskykh ukraintsiv u XIX st. Materialy zasidan Istorychnoi ta Arkheohrafichnoi komisii NTSh v Ukraini, 2, 408–417 [in Ukrainian].
Turii, O. Yu. (1994). Hreko-katolytska tserkva v suspilno-politychnomu zhytti Halychyny, 1848–1867. [The Greek Catholic Church in the social and political life of Halychyna, 1848–1867]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Lviv [in Ukrainian].
Tyshynska, E. (1912). Pogodin i Zubrytskyi. Zapysky Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka, CX, 101–122 [in Ukrainian].
Ushkalov, L. (2011). Literatura halytska, slobidska ta inshi. In L. Ushkalov, Vid baroko do postmodernu: esei (pp. 484–510). Kyiv: Hrani-T [in Ukrainian].
Vendland, A. V. (2015). Rusofily Halychyny. Ukrainski konservatory mizh Avstriieiu ta Rosiieiu, 1848–1915. (Kh. Nazarkevych, Trans.; M. Mudryi, Ed.). Lviv: Litopys [in Ukrainian].
Vozniak, M. (1924). Yak probudylosia ukrainske narodnie zhyttia v Halychyni za Avstrii z 26 iliustratsiiamy. (Biblioteka «Novoho Chasu». Vol. 1). Lviv: Z drukarni Vydavnychoi spilky «Dilo» [in Ukrainian].
Vozniak, M. (1925). Avtorstvo azbuchnoi statti z 1834 r. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, CXXXVI–CXXXVII: Pratsi Filolohichnoi sektsii, 107–118 [in Ukrainian].
Vozniak, M. (1929). Apolohiia kyrylytsi Denysa Zubrytskoho. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, CL: Pratsi Filolohichnoi ta Istorychno-Filosofichnoi sektsii, 121–142 [in Ukrainian].
Wendland, A. V. (2001). Die Russophilen in Galizien. Ukrainische Konservative zwischen Österreich und Rußland, 1848–1915. Vienna: Der Österreichischen Akademia der Wissenschaften [in German].
Zaiarniuk, A. (2007). Idiomy emansypatsii. «Vyzvolni» proiekty i halytske selo u seredyni XIX stolittia. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].
Zięba, A. A. (1995). Gente Rutheni, natione Poloni. Z problematyki kształtowania się ukraińskiej świadomości narodowej w Galicji. Prace Komisji Wschodnioeuropejskiej, II, 61–77 [in Polish].
