ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ 2013–2014 РОКІВ: ВИПРОБУВАННЯ ІСТОРИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ

Анотація

У статті комплексно простежено динаміку двосторонніх українсько-польських відносин у царині історичної політики в період від Революції Гідності 2013–2014 рр. до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 р. Показано, що у взаєминах України та Польщі була присутньою як, обумовлена спільністю безпекових інтересів та євроінтеграційних прагнень, геополітична солідарність, так і хронічна конфліктність на ґрунті несумісних моделей державної історичної політики. Особливу увагу приділено парламентським резолюціям Сенату і Сейму Республіки Польща 2016 р. про визнання Волинської трагедії 1943 р. геноцидом українських націоналістів, а також поправкам до польського Закону про Інститут національної пам’яті від 2018 р., що прирівняли «українських націоналістів» до нацистських та совєтських злочинців. показано, що для консервативної партії «Право і Справедливість» апеляція до трагічного минулого слугувала водночас внутрішньополітичним інструментом (мобілізація електорату) та важелем зовнішньополітичного тиску на Київ. Досліджено деструктивну роль Росії, яка провокувала «війну пам’ятників» у публічному просторі обох країн, вдаючись до актів вандалізму й інформаційних маніпуляцій з метою розсварити два народи. висвітлено конструктивні українсько-польські інтелектуальні альтернативи: діяльність Українсько-польського форуму партнерства, Польсько-українського форуму історичного діалогу, ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Фундації імені Стефана Баторія. Значну увагу приділено аналізу Спільної декларації президентів Володимира Зеленського та Анджея Дуди 2020 р., що зафіксувала взаємне зобов’язання відновити пошуково-ексгумаційні роботи та налагодити двосторонній меморіальний діалог. Обґрунтовано тезу про те, що найпродуктивнішою стратегією для обох країн є послідовне розмежування між двома площинами: актуальним безпековим і геополітичним партнерством, де Польща й Україна мають природні спільні інтереси, та академічною, громадянською і дипломатичною роботою над складним минулим. Після повномасштабного російського вторгнення 2022 р. ці два виміри набули якісно нового наповнення: геополітична солідарність перетворилася на безпосередню гуманітарну та військову допомогу, а меморіальний діалог – на питання безпеки та суверенітету.