КОНСЕРВАТИЗМ ЯК СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА У 2015–2023 РОКАХ

Анотація

У статті проаналізовано політичні процеси у Республіці Польща в період правління партії «Право і справедливість» (ПіС) у 2015–2023 роках, коли консерватизм став основою стратегії національної безпеки держави. Розглянуто консервативний поворот польської політичної сцени після т. зв. «Ери Туска» та підходи до реалізації правоконсервативних засад у внутрішній і зовнішній політиці. Детально проаналізовано електоральні перемоги ПіС у 2015 та 2019 роках, що забезпечили партії парламентську більшість та президентську владу. Особливу увагу приділено п’яти основним постулатам партійної програми: відновлення держави, економічний розвиток, сімейна політика, суспільні реформи та зовнішньополітична суб’єктність. Показано, що консервативна ідеологія ПіС базувалася на цінностях свободи, солідарності, справедливості, національної ідентичності та католицьких принципах. Ключовими аспектами політичної програми були: активна соціальна програма «500+», зміцнення традиційної моделі сім’ї, посилення ролі католицької церкви, реформи судової системи та державного управління. Зовнішньополітичний курс ПіС характеризувався євроскептицизмом, зміцненням співпраці зі США та НАТО, антиросійською позицією та складними відносинами з Україною. Консерватизм у Польщі 2015–2023 років функціонував як комплексна стратегія національної безпеки, що включала захист культурної автентичності, протидію зовнішнім впливам та зміцнення внутрішньої єдності. Водночас існували суперечності між консервативними принципами та європейською інтеграцією, що призводило до зовнішніх та внутрішніх політичних конфліктів. Перехід виконавчої влади до Громадянської коаліції та формування уряду Дональда Туска у 2023 р. не поклало кінець консервативному циклу в польській політиці, а започаткувало новий процес політичного протиборства ліберально-демократичної та консервативно-демократичної доктрин. Польський досвід має велике значення для розуміння сучасних тенденцій у європейській політиці та центральноєвропейському консерватизмі.