ВИБОРИ СЕЙМУ ТА СЕНАТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБОРІВ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА 15 ЖОВТНЯ 2023 РОКУ: У ПОШУКУ «ТРЕТЬОЇ СИЛИ» НА ТЛІ КРИЗИ ВІДНОСИН ІЗ УКРАЇНОЮ

Анотація

Зазначено, що парламентські вибори 2023 р. у Польщі втретє (після виборів 2015 р. і 2019 р.) продемонстрували суспільний запит на умовно кажучи нову «третю силу» у системному протистоянні партій «Право і Справедливість» та «Громадянська коаліція».Зауважено, що те, що на польську політичну сцену виходить лідер нової формації, здатний скласти альтернативу як антагонізму ПіС–ГК, так і Польській селянській партії  й перманентним трансформаціям польських лівих, стало очевидно за підсумками президентських виборів наступного 2020 р., коли третє місце несподівано здобув популярний телеведучий і волонтер Шимон Головня.Вказано, що за 2021–2022 рр. пік популярності Ш. Головні пройшов на старті минулорічної парламентської кампанії, коли політична ситуація у Польщі видавалася вже не такою результативною для політичної сили Ш. Головні «Польща 2020». Доведено, що саме тому 27 квітня 2023 р. ПСП Владислава Косіняк-Камиша та «Польща 2050» Шимона Головні досягнули порозуміння щодо спільної участі у наступних парламентських виборах у форматі коаліції «Третій шлях».Вперше у вітчизняній політичній та історичній науці комплексно проаналізовано результати одного з нових сильних акторів польської політичної сцени на виборах до Сейму та Сенату 15 жовтня 2023 р.Основну увагу звернуто на виділення воєводств та окремих виборчих округів, де висуванці «Третього шляху» здобули значні результати, забезпечивши новій політичній силі впевнене третє місце на минулорічних виборах до Національних зборів Республіки Польща. Одночасно вказано відносно малоуспішну результативність виборчої кампанії до Сенату, де, попри узгоджені у межах т. зв. Сенаторського пакту кандидатури в усіх 100 виборчих округах, «Третій шлях» здобув тільки 11 мандатів (із 27 кандидатів).Стверджено, що входження партії «Польща 2050» та Польської селянської партії до парламентсько-урядової коаліції, яку очолив лідер партії «Громадянська платформа», разом із партіями «Нової Лівиці» започаткувало нову ситуацію у сучасній польській політичній практиці, яка, з огляду на неповних пів року існування, потребує подальшого вивчення.Наголошено, що відносно українського контексту вже цілком очевидним є те, що в умовах системної кризи у відносинах офіційних Варшави та Києва поява нової «третьої сили», зважаючи на на двоїсту сутність її формування та функціонування, на жаль, не стала чинником, який би працював на їхню нормалізацію в умовах широкомасштабної російської агресії проти України та гібридних операцій Кремля проти самої Польщі.