ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКИЙ ДІАЛОГ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: ВИКЛИКИ ПОЛЬСЬКОЇ МЕНШИНИ

Анотація

Показано особливості розвитку польсько-литовського міждержавного діалогу в останнє десятиріччя ХХ – перше двадцятиріччя ХХІ ст., зокрема роль польської нацмен- шини у Литві у становленні та розвитку відносин між обома державами. Виокремлено різне сприйняття двома народами спільної історичної та культурної спадщини, досвіду Речі Посполитої. Розглянуто спробу створення польської автономії у складі Литовської держави наприкінці 1980-х – початку 1990-х років. Стверджено процес литвинізації як відповідь на дії польської нацменшини. Актуалізовано питання прагматичного розвитку відносин між Литвою і Польщею на основі права власного трактування історії, розви- тку законодавства щодо нацменшин відповідно до європейських норм. Виокремлено внутрішні законодавчі ініціативи урядів Польщі та Литви (карта поляка, здобування освіти в дошкільних і шкільних навчальних закладах литовською мовою) та наслідки їх упровадження. Прослідковано ознаки лібералізації політики Литви щодо польської меншини, що були помітні після 2014 р. і їх можна пов’язати з початком російської збройної агресії проти України та пошуком надійного союзника у протистоянні з пу- тінським режимом. Стверджено, що польська меншина у Литві належить до найкраще організованих польських громад за кордоном. Основним рупором її потреб і вимог є Спілка поляків у Литві. Актуалізовано питання ідеї міжмор’я та налагодження поль- сько-литовсько-української співпраці, досвіду польсько-литовського діалогу заради партнерства і добросусідства.