ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ У СРСР: РОЛЬ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ СПІВПРАЦІ
DOI:
https://doi.org/10.33402/up.2024-17-214-229Ключові слова:
дисидентство, СРСР, УРСР, репресії, політика, українсько- польські відносини, «Солідарність», Народний РухАнотація
Проаналізовано характерні ознаки дисидентського руху у країнах Центрально-Східної Європи, що розвивався під тиском радянської тоталітарної системи.Прослідковано хронологію подій та еволюцію опозиційної боротьби у країнах «соціалістичного табору». Виокремлено важливість революцій проти прокомуністичної влади Німецької Демократичної Республіки, Угорської Народної Республіки та Польської Народної Республіки у часи відлиги, значення діяльності дисидентів під страхом репресій у період застою та активізацію руху через пом’якшення системи в часи перебудови.Виділено значення співпраці між дисидентами різних країн та особливо наголошено на взаємодії між опозиціонерами Української РСР та ПНР. Зазначено, що діяльність українських та польських опозиційних організацій змінювалася під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, але опозиціонери обох країн розуміли та акцентували увагу на важливості спільної боротьби проти тоталітаризму. На основі розповідей дисидентів проаналізовано особливості та складності спільної боротьби за свободу. Зауважено, що радянська тоталітарна система активно працювала над розпаленням міжетнічної ворожнечі між двома народами, щоб уникнути їх об’єднання у боротьбі проти влади, та дисиденти все ж активно працювали разом, внаслідок чого опозиційні «Солідарність» і Народний Рух України стали рушіями демократичних змін у Польщі та Україні під спільним гаслом «За вашу і нашу свободу».
Посилання
Антипова, О. (2018). Міжнародне відлуння суспільно-політичної кризи 1956 року в Польщі. Міжнародні звʼязки України: наукові пошуки і знахідки, 27, 228–246.
Афоніна, І. (2011). Антисталінське повстання 1953 р. у Східній Німеччині: внутрішньонімецький та міжнародний аспекти. Український історичний збірник, 14, 164–172.
Бажан, О. (2000). Зовнішньополітичні акції СРСР у 50–80-ті рр. та їх вплив на розвиток опозиційного руху в Україні. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВС–КГБ, 2–4, 515–524.
Бажан, О. (2005). Опозиційний рух в Україні в умовах системної кризи СРСР. Історія України: маловідомі імена, події, факти, 189–199.
Вегеш, М. (2003). В’ячеслав Чорновіл у дисидентському русі 60–80-х років. Carpatica-Карпатика (Вип. 21: Політологічні студії: історія, теорія, практика), 173–180.
Вербицький, В. Д. (2020). Громадсько-політична та державотворча діяль- ність Михайла і Богдана Горинів (1962–1998 рр.) [дис… канд. іст. наук, Націо- нальний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка]. http://scc.univ.kiev.ua/upload/iblock/4ae/nvspofxsrxxwu1b211vjfpcsnb3sx0ze/dis_%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%91_%D0%94..pdf
Вʼятрович, В., Файзулін, Я., Яременко, В., Рябенко, С., Майоров, М., Круп- ник, Л., Бака, В. (2018). «100 років сусідства. Україна і Польща». Український інститут національної пам’яті. https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/100_rokiv_ua_pltext.pdf
Гевко, В. Україна і Польща: до двадцятиліття співпраці. Україна–Європа–Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини, 6–7, 151–160.
Гетьманчук, А. (2011, 14 червня). Адам Міхнік: «Часом демократія в Україні і Польщі нагадує канібалізм». Главком. https://glavcom.ua/publications/114524-adam-mihnik-%C2%ABchasom-demokratija-v-ukrajini-i-polshchi-nagaduje-kanibalizm%C2%BB.html
Гончарук, Г. І. (1997). Народний Рух України. Історія. Одеса: Астропринт.
Ґеник, М. (2011). Польсько-українське примирення в політичній діяльності Анджея Іздебського. Вісник Прикарпатського університету. Історія, 20, 132–137.
Ґеник, М. (2010). Проблема української меншини в Польщі у процесі міжнаці- онального примирення. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2, 207–222.
Даниленко, В. М. (2018). Україна в 1985–1991 рр.: остання глава радянської історії. Київ.
Зайцев, Ю. (2011). «Чорна ніч брежнєвської реакції» (1965–1973). Український визвольний рух, 15, 263–293.
Захаров, Є. (2009, 28 жовтня). Дисидентський рух на Україні (1954–1987). Віртуальний музей: Дисидентський рух в Україні. https://museum.khpg.org/1256737855
Зеленько, Г. (2005). «Оксамитові революції», як спосіб ротації влади. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї, 7, 53–62.
Зеленько, Г. І. (2015). Передумови формування конструктивної опозиції в країнах Вишеградської групи. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2, 64–84.
Івшина, Л., Шаповал, Ю. (2007). Усе було в польській історії. Не було руїни духу. Інтерв’ю з Ліною Костенко. В І. Івшина (ред.), Війна і мир, або українці-поляки: брати/вороги, сусіди. Київ: Українська прес-група, 535–543.
Клімакін, Є. (2020, 28 серпня). Легендарна «Солідарність» змінила історію Польщі й надихнула опозиціонерів інших країн. Що діячі профспілки говорили про Україну, чи згадували Волинь і з ким із українців співпрацювали – розповідає польська публіцистка, керівниця стипендійної програми для молодих митців Gaude Polonia Боґуміла Бердиховська. Нова Польща. https://novapolshcha.pl/article/solidarnist-i-ukrayinske-pitannya/
Котляр, Ю. (2008). До питання про термінологію та хронологію інакомислення в Україні в 50–80-х рр. ХХ століття. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї, 13, 19–26.
Крик, Р. (2005, 30 серпня). Україна і 25-річниця заснування польської профспілки «Солідарність». Радіо Свобода. https://www.radiosvoboda.org/a/934089.html
Крупник, Л. (2018, 1 листопада). «За вашу і нашу свободу»: взаємодія Української Гельсінської Спілки з польською «Солідарністю». Український інститут національної пам’яті. https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/dopovidi/konferenciya-ugs/vzayemodiya-ugs-z-polskoyu-solidarnistyu
Крупник, Л. (2019, 22 січня). За вашу і нашу свободу. Тиждень. https://tyzhden.ua/za-vashu-i-nashu-svobodu/
Кукуруз, О. В. (2008). Політична опозиція в Україні та Республіці Польща в умовах демократичної трансформації: порівняльний аналіз [автореф. дис. … канд. політ. наук, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України].
Куронь, Я. (2012). Поляки та українці: важкий діалог. Київ: Дух і літера.
Лук’яненко, Л. (2010). До історії Української Гельсинської спілки. Київ: Фенікс.
Марцинків, Н. (2015). Польська «Солідарність» та Україна в 1980–1981 рр. Acta studiosa historica, 6, 125–145.
Міхнік, А. (2010). «Українські дисиденти змінили історію України, але час має свої права». Український журнал, 12–15.
Мокрик, Р. (2021). Східною Європою ходить привид, котрий на Заході називається «дисидентством». Локальна історія. https://dysydenty.localhistory.org.ua/stories/
Павлишин, Х. (2018). Провідні ідеї представників українського дисидентства. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/30919/1/751.PDF
Подляський, К. (1986). Литовці-білоруси-українці – наші вороги чи брати? Мюнхен: Віднова.
Сайт присвячений Анні Валентинович. (б. р.). https://www.annawalentynowicz.pl/zyciorys/
Струтинський, В. Є. (2010). Незалежна самоврядна профспілка «Солідарність»: політико-історичні передумови створення. Держава і право, 49, 695–700.
Cтус, В. (1987). Таборові записки. В О. Зінкевич, М. Француженко (упоряд.), Василь Стус: в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників. Балтимор; Торонто: Українське вид. «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 107–131.
Субтельний, О. (1991). Україна: історія. Київ: Либідь.
Філімонов, С. М. (2000). Польські опозиційні організації і їх боротьба проти тоталітарного режиму в країні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» (№ 408: Держава та армія), 133–138.
Чушак, Х. (2011). Немає вільної Польщі без вільної України: Україна та українці у політичній думці польської опозиції (1976–1989). Львів: ПАІС.
Щур, М. (2016, 1 листопада). «Луганський світлячок» – Надія Світлична у спогадах колег по Радіо Свобода. Радіо Свобода. https://www.radiosvoboda.org/a/28089219.html
Якименко, Ю. (2017). Еволюція опозиції в Республіці Польща. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії, 15, 213–220.
Darski, J. (1989). Najważniejszym zadaniem jest uratowanie samego istnienia narodu ukraińskiego: Z Mykołą Rudenko rozmawia Józef Darski. Suczasnist’, 3–4, 214–216.
Sulima Kamiński, A. (1987). W kręgu politycznej ślepoty: Ukraina i Ukraińcy w oczach Polaków. Opinia Krakowska, 32, 18–25.
