БАТЬКИ, ДІТИ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ. МИКОЛА ГАНКЕВИЧ І ГЕНРИК ВЕРЕШИЦЬКИЙ

Анотація

Проблема ідентичності залишається найпопулярнішим напрямком історичних досліджень в Україні. Автор натомість пропонує підійти до проблеми ідентичності як поняття релятивного, бо не раз так траплялося, що особа вибирала собі ідентичність, незважаючи на походження.У центрі уваги статті – ідентичність польського історика Генрика Верешицького (1898–1990). Його природній батько – Микола Ганкевич, лідер Української соціал- демократичної партії, а мати – єврейка Роза Альтенберґ, донька власника книгарні у Львові. Незважаючи на своє походження, Генрик Верешицький став ні українським, ані єврейським, але видатним польським істориком. Після закінчення історичного факультету Львівського університету Г. Верешицький викладав історію у львівських ґімназіях; 1930 р. з друку вийшла його перша книга «Австрія і повстання 1863 р.» Останні чотири передвоєнні літа працював на посаді кустоша Інституту Пілсудського у Варшаві. У вересні 1939 р. Г. Верешицький брав участь у боях за Варшаву, потрапив у полон і провів у фашистських концентраційних таборах п’ять років. Його мати, брат і сестра загинули в неволі. У післявоєнний час Г. Верешицький продовжив кар’єру історика: 1945–1947 рр. – співпрацівник Інституту національної пам’яті, 1947–1956 рр. – доцент Вроцлавського університету, 1956–1969 рр. – професор, згодом доктор honoris causa Ягайлонського університету. Увесь наклад його першої книги «Політична історія Польщі. 1864–1918» (1948) знищила цензура. Вказана книга (в Польщі вперше перевидана 1990 р.), а також його «Історія Австрії», «Під берлом Габсбурґів» увійшли до золотого фонду польської історіографії.