УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ СОЮЗ 1920 РОКУ В ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНЦІВ І ПОЛЯКІВ

Анотація

Розкрито особливості формування історичної пам’яті про військово-політичний союз 1920 р. України та Польщі через комеморативні практики, публічні ритуали, релігійні церемонії. Простежено головні суспільні дискурси про події 1920 р. в українському та польському інтелектуальних просторах.З’ясовано, що в міжвоєнний період важливе значення для утвердження пам’яті про війну як «героїчну оборону від варварського наїзду» мали місто Львів та регіон Східна Галичина. Публічні ритуали за участі начальника держави Юзефа Пілсудського, музейно-виставкова діяльність, здійснення релігійних культів консолідували польське населення регіону навколо спільної візії недавньої історії. Тоді ж сформувався героїчний наратив про лідерів українсько-польського союзу – Симона Петлюру та Юзефа Пілсудського. Коли українська частина суспільства вшановувала своїх героїв, які протистояли більшовикам, то поляки схилялися перед оборонцями «східних кресів» від українців та більшовиків. У радянський час відбулася кардинальна зміна дискурсу про 1920 р. – марш Червоної армії отримав «визвольний характер». Спорудження ідеологічно насичених пам’ятників, зміна назв вулиць, замовчування незручних епізодів війни й наголошення на другорядних її аспектах формувало викривлений образ польсько-українсько-російської війни 1920 р.Звернуто увагу на те, що демократизація польського та українського суспільств в останнє десятиліття ХХ ст. спричинила появу цілого спектра політик пам’яті та інтелектуальних інтерпретацій союзу Пілсудський–Петлюра 1920 р. Долучення до дискусії середовищ польської антикомуністичної опозиції, еміграційних осередків, зокрема паризької «Культури», діяльність центральної та місцевої влади із впорядкування місць пам’яті 1920 р. сформували новий дискурс українсько-польського військово-політичного союзу як прикладу ефективної співпраці перед зовнішньою загрозою.