З ЖИТТЄПИСУ ЄВРЕЙСЬКОГО КОМУНІСТА. СЮЖЕТ ДО БІОГРАФІЇ ЯКУБА ЕГІТА

Анотація

Розглянуто біографію відомого єврейського політичного діяча Якуба Егіта крізь переплетення традиційних єврейських цінностей його родини з багатокультурністю підавстрійської Галичини, викликами воєнних років, вірою в комуністичні ідеали, сіонізмом та, зрештою, розчаруванням, життєвою поразкою і вимушеною еміграцією. З’ясовано, що народжений в сім’ї євреїв-ортодоксів, Якуб Егіт повністю приймав ідентичність єврея, що заклало підстави його подальших зацікавлень ідишкайтом, єврейською історією та літературою. Однак юнацький бунт і підвищене почуття соціальної справедливості ще замолоду підштовхнули його до середовища сіоністів, а згодом через радикалізацію поглядів – і до єврейських комуністів. Про постійну партійну активність Якуба Егіта свідчать численні матеріали Служби Безпеки Другої Речі Посполитої, що підтверджує тезу автора про його значущість на політичній арені міжвоєнної Польщі. Початок Другої світової війни Якуб Егіт пов’язував з великими сподіваннями на «радянське благо», віра в яке була загалом характерною для євреїв Східної Малопольщі, однак з початком німецької окупації йому довелося емігрувати на радянські території. Повернення стало можливим лише по закінченню Другої світової війни, а подальша професійна і політична діяльність Якуба Егіта була пов’язана з Сілезією та Воєводським Єврейським Комітетом. Проте реалії повоєнної Польщі 50–60-х років ХХ ст., тиск влади, внутрішня опозиція і врешті арешт змусили Я. Егіда шукати можливостей міграції. Місцем його «нового життя» стала Канада, де він і завершив свій життєвий шлях. Біографію Якуба Егіта репрезентовано на основі широкої джерельної бази, передусім архівних документів, частина з яких введена в науковий обіг вперше. Окрім цього, детально проаналізовано його щоденники та спогади, що дає змогу розкрити не тільки факти та зовнішні оцінки, але й також особисті мотиви діяча.