НАФТОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Анотація

Розглянуто роль нафтової промисловості в економіці Галичини; регулювання нафтової галузі законом 1918–1921 рр.Простежено, що до проголошення Західно-Української Народної Республіки видобування нафти зросло у 40 разів. За перше десятиліття XX ст. ріст становив 800 % і досяг 1761 тис. тонн. Від 1910 р. послабилася продуктивність свердловин у Бориславі.Тільки від 1916 р. знову намітилося зростання виробництва, що було спричинено необхідністю забезпечення паливно-мастильними матеріалами військових операцій. З’ясовано, що після Першої світової війни нафтовидобування найпотужніше розвивалося на Битківському родовищі. Бориславське родовище захопила хвиля післявоєнного перерозподілу капіталу. У розробку нафтових родовищ інвестували Франція (53 %), Швейцарія, Австрія та інші країни Європи. Під час активних воєнних дій 1915–1917 рр. більшість галицьких копалень перейшла до рук російського царату.Виявлено, що Галичина в часи Австро-Угорщини належала до провідних регіонів світу, маючи до 6 % світового видобування нафти. До 1918 р. частка Галичина знизилася до 1,6 %, 1920 р. – до 1,3 %. Причиною були активна фаза Першої світової війни та девальвація валюти. Незважаючи на те, що кількість свердловин зросла на 30 %, видобування нафти скоротилося утричі.Звернуто увагу на те, що ЗУНР отримала нафтову промисловість у занепаді та дезорганізації. Від 1919 р., коли Галичина була окупована польськими військами, розпочався перерозподіл власності за рахунок німецьких і австрійських підприємців. Через високу вартість глибокого буріння нафтові промисловці дорозвідали перспективні родовища нафти в Уричі, Орові, Кропивнику, Биткові, Пасічній, Кросцєньку, Гаркловій тощо, галицьку нафту переробляли на 64 рафінеріях. Визначено, що Галичина часів ЗУНР і польської окупації була найбільшим, після Румунії, видобувачем і переробником нафти в Європі. Понад третину продукції нафтопереробних заводів та нафти-сирцю експортували до Австрії, Німеччини та Чехословаччини.