РОЗДУМИ НА ТЕМУ ОБОРОНИ ЛЬВОВА (ФРАГМЕНТ СПОГАДІВ ЯНА РОГОВСЬКОГО)
Ключові слова:
Львів, оборона, капітуляція, Лянгнер, Червона Армія, німецька арміяАнотація
Відбито перебіг оборони Львова в період 17–22 вересня 1939 р., дії Командування оборони міста, настрої львів'ян після нападу СРСР на Польщу. Проаналізовано перебіг радянсько-польських переговорів щодо умов капітуляції польської армії, позицію військової та цивільної влади міста. На основі архівних документів зазначено пункти капітуляції польської армії, підписані у Винниках. Опублікований фрагмент спогадів є однією з перших спроб аналізу та оцінки дій Командування оборони Львова та підтверджує тезу про те, що частина жителів та захисників міста допускали можливість капітуляції перед німецькою армією.
Посилання
1 Jaklicz J. 17 września 1939 r. w Sztabie Naczelnego Wodza / J. Jaklicz // Zeszyty historyczne. – 1967. – № 12; Hryciuk G. Polacy we Lwowie 1939–1944. Życie codzienne / G. Hry- ciuk. – Warszawa, 2000; Lwowskie pod okupacją sowiecką. – Rzeszów, 2006; Langner W. Ostatnie dni obrony Lwowa (1939) / W. Langner // Niepodległość. – Londyn; New York. – 1978. – T. 11; Ryś [Ryziński] K. Obrona Lwowa w roku 1939 / K. Ryś [Ryziński]. – Palestyna, 1943; Włodarkiewicz W. Lwów 1939 / W. Włodarkiewicz. – Warszawa, 2007; Ostrowski S. Dnie hańbienia 1939–1941. Wspomnienia / S. Ostrowski. – Warszawa, 1997.
2 Голубко В. Львів і львів’яни у переддень та перші дні Другої світової війни (за матеріалами львівської преси) / В. Голубко // Історичні пам’ятки Галичини. Матеріали п’ятої наукової краєзнавчої конференції 12 листопада 2010 р. – Львів, 2011; Гриневич Вл. Неприборкане різноголосся: Друга світова війна і суспільно-політичні настрої в Україні, 1939 – червень 1941 рр. / Вл. Гриневич. – Київ; Дніпропетровськ, 2012; Історія Львова: у 3 т. / [редкол.: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій]. – Львів, 2007. – Т. 3; Наконечний Є. “Шоа” у Львові. – Львів: ЛА “Піраміда”, 2006; Назарук О. Зі Львова до Варшави / О. На- зарук. – Львів, 1995.
3 Jaklicz J. 17 września 1939 r. w Sztabie Naczelnego Wodza. – S. 145.
4 Ibidem.
5 Langner W. Ostatnie dni obrony Lwowa (1939). – S. 182.
6 Jaklicz J. 17 września 1939 r. w Sztabie Naczelnego Wodza... – S. 147.
7 Zakład Narodowy im. Ossolińskich (далі – ZniO). Oddział rękopisów. – Sygn. 114 / 65 / 1 (Nowiński Tadeusz. Z pamiętników ofi cera polskiego wywiadu). – S. 224.
8 Історія Львова: у 3 т. – Т. 3. – С. 167.
9 Wystąpienie Sowietów // Ilustrowany Goniec Wieczorny. – Lwów. – 1939. – 19 września.
10 Kolumny sowieckie przed naszymi pozycjami // Ilustrowany Goniec Wieczorny. – Lwów. – 1939. – 20 września.
11 Czarnowski R. Lwów. Legenda zawsze wierna / R. Czarnowski. – Łódź, 2010. – S. 131; Leinwand A. Obrona Lwowa we wrześniu 1939 roku [Електронний ресурс] / A. Leinwand // Режим доступу: http://www.lwow.home.pl/rocznik/obrona39.html; Włodarkiewicz W. Lwów 1939 / W. Włodarkiewicz. – Warszawa, 2007. – S. 184.
12 Czarnowski R. Lwów. Legenda zawsze wierna… – S. 131; Історія Львова. – Т. 3. – С. 168.
13 Ryś [Ryziński] K. Obrona Lwowa w roku 1939. – S. 38; Leinwand A. Obrona Lwowa… – Режим доступу: http://www.lwow.home.pl/rocznik/obrona39.html
14 Ostrowski S. Dnie hańbienia 1939–1941. Wspomnienia / S. Ostrowski. – Warszawa, 1997. – S. 11–12.
15 Галузевий Державний архів Служби безпеки України (далі – ГДУ СБУ). – Ф. 16. – Оп. 32 (за 1951 р.). – Спр. 33. – Арк. 44–45.
16 Там само. – С. 45.
17 Історія Львова… – Т. 3. – С. 168.
18 Народний комісар внутрішніх справ УРСР І. Сєров у звіті на ім’я Л. Берії від 24 вересня 1939 р. стверджував: “…при вступі у місто я бачив, що генерал виконав майже усі умови і навіть розклеїв оголошення про те, щоб населення не хвилювалось, оскільки він передає місто частинам Червоної армії” (ГДА СБУ. Ф. 16. – Оп. 32 (за 1951 р.). – Спр. 33. – Арк. 45; Langner W. Ostatnie dni obrony Lwowa… – S. 218.
19 Włodarkiewicz W. Lwów 1939… – S. 189.
20 ZniO. Oddział rękopisów. – Sygn. 16709 / ІІ (Rogowski Jan: “Okupacja. W Czerwonym Lwo- wie. Wspomnienia z czasów wojny i okupacji”. 1939–1941). – S. 67.
21 ГДА СБУ. – Ф. 16. – Оп. 32 (за 1951 р.). – Спр. 33. – Арк. 46–47.
22 ZniO. Oddział rękopisów. – Sygn. 16709 / ІІ (Rogowski Jan: “Okupacja. W Czerwonym Lwo- wie. Wspomnienia z czasów wojny i okupacji”. 1939–1941). – S. 67.
23 Вовк А. Мої життєві пригоди / А. Вовк // Макар В. Спомини та роздуми. Зібрання творів: у 4 т. – Торонто; Київ, 2001. – Т. 2. – К. 1: Бойові друзі. – С. 223.
24 ZniO. Oddział rękopisów. – Sygn. 16709 / ІІ (Rogowski Jan: “Okupacja. W Czerwonym Lwowie. Wspomnienia z czasów wojny i okupacji”. 1939–1941). – S. 68; Марська В. Буря над Львовом… – С. 109.
25 Наконечний Є. “Шоа” у Львові. – Львів: ЛА “Піраміда”, 2006. – С. 20. Подібні враження у спогадах занотував професор математики Львівського університету Гуґо Штейнгауз: “...велика маса бідноти, що мешкала за театром, вийшла на зустріч більшовиків, прикрашена кокардами та зірками, що викликало сміх у російських офіцерів. Інші роззброювали польських офіцерів, на вулицях цілували і гладили гармати. Була в тому радість вціління від Гітлера, була утіха з того, що позбулися нашого власного режиму, що галопом наближався до фашизму” (див.: ZniO. Oddział rękopisów. – Sygn. 16189 / ІІІ (Hugo Steinhaus: Wspomnienia z lat 1920–1964). – S. 117).
26 Наконечний Є. “Шоа” у Львові… – С. 19.
27 ZniO. Oddział rękopisów. – Sygn. 16709 / ІІ (Rogowski Jan: “Okupacja. W Czerwonym Lwo- wie. Wspomnienia z czasów wojny i okupacji”. 1939–1941).
28 Згідно з оригіналом документа.
29 В оригіналі документа слово перекреслене автором.
30 В оригіналі документа слово перекреслене автором.
31 Слово перекреслене автором.
32 Згідно з оригіналом документа.
33 Згідно з оригіналом документа.
34 В оригіналі документа слово перекреслене автором.
35 Згідно з оригіналом документа.
36 Слово перекреслене автором.
37 В оригіналі документа слово перекреслене автором.
38 Оборона Львова від німецьких військ тривала протягом 10 днів – 12–22 вересня 1939 р. Перші німецькі загони з’явилися на вул. Городоцькій з боку с. Зимна Вода перед вечором 12 вересня. Власне від того моменту почалися бойові сутички з військами вермахту і захист Львова (Dokumenty obrony Lwowa 1939. – Warszawa, 1997. – S. 8–16; Włodarkie- wicz W. Obrona Lwowa 1939 / W. Włodarkiewicz. – Warszawa, 1996. – S. 45–83).
39 Чисельність львівського гарнізону становила 15 тис. солдатів і 1,5 тис. офіцерів, які, згідно з домовленостями, мали право залишити територію, зайняту радянськими військами (Історія Львова… – Т. 3. – С. 168). Останній президент Львова Станіслав О стровський у спогадах писав, що в другій половині дня 22 вересня він, виходячи з будинку командування корпусу, бачив, за його підрахунками, понад 2 тис. офіцерів, які зібралися там за наказом командування (Ostrowski S. Dnie pohańbienia... – S. 12).
40 Єнджеєвський Владислав (1863–1940) – генерал-майор російської царської армії, генерал дивізії польської армії. Звільнений в запас 1924 р. У вересні 1939 р. добровільно вступив до війська, учасник оборони Львова. Заарештований НКВС у жовтні 1939 р. Найімовірніше, помер у львівській тюрмі в березні 1940 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pl.wikipedia.org/wiki/W%C5%82adys%C5%82aw_J%C4%99drzejewski_(genera%C5%82)
41 Янушайтіс Мар’ян (1889–1973) на момент початку війни перебував у відставці. Проте з початком оборони Львова він 14 вересня за власною ініціативою вступив до війська. З 19 вересня за дорученням генерала Лянгнера почав формувати добровольчі загони. Після зайняття міста частинами Червоної армії розпочав активну підпільну антирадянську діяльність. 27 жовтня 1939 р. заарештований у Львові органами НКВС із посвідченням особи на ім’я Ян Кружигловський. Звільнений 19 липня 1941 р., емігрував (ГДА СБУ. – Ф. 16. – Оп. 32 (за 1951 р.). – Спр. 379. – Арк. 135–136).
42 Ляндау Максиміліан (1882–1940) – підполковник польської армії. Під час оборони Львова перебував на посаді заступника командира артилерії Групи Оборони Львова (Режим доступу: https://pl.wikipedia.org/wiki/Maksymilian_Landau).
43 Сучасна вул. К. Левицького.
44 21 вересня 1939 р. було видано наказ, підписаний Янушайтісом, відкривати вогонь у випадку, якщо більшовики наблизяться на відстань 300 або менше кроків від позицій поляків (Dokumenty obrony Lwowa... – S. 252, 253).
45 Керівник штабу Казімєж Ризінський, будучи разом із генералом Владиславом Лянгнером на переговорах із радянським командуванням, 21 вересня так описав останню розмову, де вирішувалося питання здачі міста більшовикам: “Постало питання: Чи впустите нас до міста? Ген. Лянгнер відповів, що важко йому все йде. Каже, що Львів міг вирішити, кого пустити у свої мури – німців чи більшовиків. З Німеччиною воюємо – місто хоробро билося з ними протягом десяти днів. Вони германці, вороги усього слов’янства. Ви ж, – говорить, – є слов’янами… Згадування слов’янства зачепило червоного генерала, який зробив дивну гримасу, яка знову повторилася, коли генерал Лянгнер вдруге зарахував більшовиків до великої слов’янської родини. Ми Слов’яни воліємо віддати місто слов’янам, закінчив генерал Лянгнер” (Ryś [Ryziński] K. Obrona Lwowa... – S. 43–44).
46 Тепер вул. Шухевича.
47 Твердження про арешт усіх сімей польських офіцерів і їхню подальшу депортацію вглиб СРСР дещо перебільшене Я. Роговським. Чимало сімей арештованих та згодом розстріляних офіцерів змушені були під впливом різних обставин змінити місце проживання. Деякі з них із часом опинилися на території, окупованій Німеччиною. Про долю багатьох сімей польських офіцерів див.: Pisane miłością: losy wdów katyńskich: praca zbiorowa / [zespół red. Regina Nazar, Izabella Skąpska, Andrzej Spanily]. – Gdynia, 1999. – T. 1; Pisane miłością: losy wdów katyńskich: praca zbiorowa / [zespół red. Regina Nazar, Izabella Skąpska, Andrzej Spanily]. – Gdynia, 2001. – T. 2.
