ЯК ПИСАТИ НОВІТНЮ ІСТОРІЮ МАЛОГО МІСТА НА УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОМУ ПОГРАНИЧЧІ: (НЕ) ПОВЕРНЕННЯ БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ ТА ПОШУКИ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ (НА ПРИКЛАДІ ЖОВКВИ)

Анотація

На основі усноісторичних джерел, архівних матеріалів і місцевого інформаційного простору проаналізовано сучасні історико-культурні інтерпретації минулого Жовкви. З’ясовано, що в досліджуваний період міська громада пройшла через етап спотворення та виключення з історії міста багатокультурного минулого (заміненого історією, написаною з радянського дискурсу) до відновлення історичної пам’яті та переосмислення локальної історії, зокрема через співвідношення українського гранднаративу з родинними спогадами. На підставі методики контент-аналізу в усній історії, що дає можливість поставити у фокус особистісне розуміння історії громади людиною, досліджено пам’ять про минуле міста, його визначних осіб та події; наведено оцінки історичних постатей польської, української, єврейської спільнот, що жили у місті, були його фундаторами, культурними представниками. Через призму родинних і особистих життєвих досвідів мешканці сучасної Жовкви пізнають і осмислюють поняття багатокультурності. Наведені у статті історії трьох жовківських родин відображають своєрідність життя в малому містечку на українсько-польському етнічному кордоні. Перша мікроісторія української сім’ї, яка сягає трьох поколінь, дає змогу проілюструвати взаємини в поліетнічному місті, а також прихід «радянського» до Жовкви. Друга зосереджена на пам’яті змішаної польсько-української родини та взаєминах з українцями під час Другої світової війни. Третя стосується єврейської сім’ї та спогадів про зниклу сторінку іудейської спільноти міста. Наведені сюжети засвідчують, що в повсякденному житті міжнаціональні суперечності відчувалися радше як елемент побутового спілкування, а не національні протиріччя та незгоди, а головним для кожного було осмислення і трактування Жовкви як свого рідного міста й осередку багатокультурного та різноманітного світу.